Важка доля випала на життєвому шляху цієї жінки.
Євдокія Сергіївна
народилася у 1932 році, а це означає, що їй ще дитиною довелося пережити
усі жахи війни, потім післявоєнні часи, великі зміни в країні. Більшість свого
життя працювала в колгоспі дояркою, а також, у місцевій спецшколі. Народила з чоловіком доньку, яка, на жаль, давно відійшла у
Вічність.
Має Євдокія Сергіївна вже дорослих
онуків: Наталію та Сергія, які подарували своїй бабусі п’ятьох правнуків.
Зараз жінка проживає з онукою та її родиною, які піклуються
про свою бабусю. Попри свій поважний вік, Євдокія Сергіївна має світлу
пам’ять і часто ділиться з рідними своїми спогадами.
Ось як тепло відгукуються найрідніші про жінку: « Її життя – це справжній роман, сповнений важких часів, щасливих моментів і любові до простих речей. З юності бабуся любила в’язати. В’язання для бабусі було не просто хобі, а особливим мистецтвом, у якому кожна петля зберігає частинку її душі. Вона в’язала спицями теплі носки для дітей, онуків та правнуків. Також бабуся мала хист до кулінарії: найсмачніші вареники, борщ з пампушками – це її фірмові страви, рецепти яких вона передала нам. Ще одним захопленням було траволікування. Коли хтось із нас застуджувався, вона не бігла до пігулок, а заварювала липу з малиною, поїла медом. Бабуся весь вік тяжко працювала в колгоспі дояркою, це були тяжкі часи про які вона згадує…»
Тож, щиро бажаємо сьогоднішній нашій іменинниці міцного
здоров’я, турботи, розуміння, підтримки від рідних та здійснення мрії – діждати
Перемоги!
