Пророк народжений Україною

 


Пісне українська, радосте шовкова,

Чебрецеві роси, калиновий цвіт!

У тобі не в’яне сила барвінкова

І живе Шевченка вічний заповіт.  

       Велика і прекрасна наша українська земля завжди була багата талановитими людьми, іменами яких набули світової слави та визнання. Одне із найвеличніших імен, яким пишається Україна і весь український народ – це ім’я Тараса Григоровича Шевченка.

 Лиха доля довгі роки переслідувала Тараса Григоровича та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, зламати його дух чи придушити безмежну любов до України та його народу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.

   Минає 200 років з дня народження  Тараса Григоровича Шевченка – славного сина українського народу, велетня духу, пророка, батька, Кобзаря… Але й сьогодні його слово живе між нами. 

  Шевченко – це наша душа, наша мудрість, наша сила. І які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Шевченко, його слово. Він завжди підтримував і підтримуватиме нас, додаватиме снаги.

 Найкращий і найцінніший скарб доля подарувала великому Кобзарю лише по смерті – невмирущу пам'ять, яку в мільйонів людських сердець все наново пробуджують його твори. І кожна річниця від дня народження українського Пророка – то ще одна віха в осягненні його величі, неповторності.

  22 травня в Любитівському Будинку культури відбувся творчий звіт, присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

   Урочисто, під звуки позивних «Реве та стогне Дніпр широкий», ведучі розпочали творчий захід. Вони розповіли про велике ім’я Тараса Григоровича  Шевченка, його талант та геніальність, який поет присвятив служінню народу.

Святкову концертну програму продовжили аматорський самодіяльний хор Любитівського Будинку культури, жіноче та чоловіче тріо, які виконали низку музичних творів: «Козацькому роду нема переводу», «По діброві вітер виє», «Садок вишневий коло хати», «Вже вечір вечоріє», «Терниця», «Гімн Поліського краю». 

Мільйонами став він у пісні своїй,

І їхньою пісня ця стала ... 

 

Пітьму освітив Прометея огнем,

Що кликав за волю повстати.

Ми пісню Шевченка в майбутнє несем,

Народного щастя солдати.

   Глядачі переповненого залу мали чудову нагоду насолоджуватися мистецтвом не лише хорового жанру, а й драматичного, художнього читання та багатьох інших. Образ лірика і гнівного бунтаря, поета, художника і просто людини, постає перед нами завдяки поетичним, прозовим і малярським творам митця, які вміло демонстрували окремі виконавці аматорського колективу. Це такі твори, як: «Така її доля», «Наймичка», «Лише у нас на Україні».

Неабияк порадували слухачів своєю майстерністю найменші учасники дійства, які старанно виконали такі відомі поетичні твори: «Тече вода з-під явора», «Україночка мала», «Маленький козак», «Рідна мова», «Якби мені черевички», «Щастя і добра».

Вражали глядачів акторськими здібностями молоді виконавці, майстерно зігравши свої ролі у сцені «Мати і Тарас» та інсталяції твору Т. Г. Шевченка «Тополя».

 

Уся концертна програма супроводжувалася гучними оплесками, що без сумніву свідчить про те, що глядацька зала оцінила таланти рідного села, які подарували їм безліч вражень та позитивних емоцій.

 

 

Садів аромати і шаблі розмах –

Це слово Шевченка крилате…

Це пісня Шевченка, весела й сумна,

Що солодко серце стискає.

В організації заходу активну участь взяли й бібліотекарі, які підготували у фойє Будинку культури виставку літератури «Пророк народжений Україною», до якої ввійшли твори Т.Г.Шевченка та література про його життєвий і творчий шлях. 

 

З великою цікавістю та захопленням присутні розглядали ще одну виставку – нових та старих рушників, вишиті мешканцями нашого села.

  Як бачимо, сьогодні ми знову і знову звертаємось до нашого Пророка. Адже, у нас одна мрія – бачити свою країну сильною та квітучою. І саме з його творчою спадщиною, з його ідеалами, помислами робимо впевнені кроки у світле майбутнє нашої держави. 

Такі поети не вмирають,

Їх пам’ятатимуть віки.

   Тож, нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для нас у спразі збереження мови народу, звичаїв, пісень. Нехай вогонь його душі запалить у кожному серці іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі, свого народу.

І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Не злим тихим словом.

Пам’яті жити в віках

 9 травня 1945 року назавжди ввійшло в історію як День Перемоги у найбільшій і найтривалішій війні. 

Війна принесла багато горя. Напевно, у кожній родині втратили дорогих людей, у багатьох з них навіть немає могили. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі надаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того дня, коли пролунало страшне слово "війна", вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

 Із того часу минуло вже 68 років, але мужніх і відчайдушних героїв пам’ятають і досі. 

Через війну вели усі дороги,
Через біду, печаль, пекельний страх,
Щоб квітло сонцем свято Перемоги
І радістю світилося в очах.

    
     Вранці 9 травня з нагоди Дня перемоги, на центральній площі села Любитів зібрались сотні людей, які прийшли вклонитися загиблим воїнам на фронтах Великої Вітчизняної війни, привітати ветеранів зі святом Перемоги, подякувати їм за те, що вони звільнили землю від фашистської навали.

 Святкова, заквітчана та багатолюдна колона мешканців села, під звуки повоєнних пісень вирушила до заквітченого Обеліска Слави, який розмістився у мальовничому парку, поблизу Любитівського озера.

На цьому місці, з вуст школярів прозвучали імена тих воїнів, які не повернулися у рідні домівки.В пам’ять про них встановлено гранітні плити з викарбуваними іменами та пам’ятник. Вони назавжди залишаться у вдячній пам’яті односельчан.
     Всі поклали квіти, вінки та вшанували пам’ять про загиблих хвилиною мовчання, а отець Василій помолився за їх упокій.

Далі колона, на чолі з блакитно-жовтим прапором, вирушила до сільського кладовища. 

    На священному місці біля Братської могили відбувся мітинг Пам’яті, який відкрили учні Любитівської ЗОШ. Вони висловили щиру подяку від імені молодого покоління за спокій та мирне небо, а також побажали ще довгих років життя усім ветеранам. 
   Багато щирих слів на адресу винуватців свята прозвучало під час виступів сільського голови Павлова В.І. та Зінчука А.П. – начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації.    

     У свою чергу ветерани, учасники бойових дій поділились своїми спогадами про страшні лихоліття Великої Вітчизняної війни.
     Їхня розповідь була надзвичайно емоційною та зворушливою, про що свідчили сльози на очах у більшості присутніх.

  Після завершення офіційної частини свята та урочистих заходів у Будинку культури розпочався святковий концерт присвячений 68-річниці Великої Перемоги. 

  На честь винуватців свята та для усіх слухачів, зі сцени звучали пісні: "Гімн поліського краю", "По полю танки грохотали", "Там під Львівським замком", "Червоні маки", "Терниця", "Серая шинель" "Перемога", "Козацькому роду нема переводу","Альоша","Песни наших отцов", "Майор", "Давно розвіялись дими", "Не могу забыть", "Волгоградская берёза" та багато інших музичних композицій у виконанні солістів, дуетів, тріо, квартетів та аматорського самодіяльного хору Любитівського Будинку культури.  

 Цього святкового дня лунали найкращі слова вдячності і привітань для ветеранів Великої Вітчизняної Війни, а також, були висловлені співчуття усім жінкам, чоловіки яких не повернулися із фронту. Тяжкою була доля солдатських вдів. Вони самотужки ставили дітей на ноги і виконували всю тяжку роботу.

Літа наливають цілющії грона

Та вже посивіла твоя голова.

Поети тебе називають Мадонна,

В народі ж ти просто – солдатська вдова.   

Нелегка доля випала й матерям солдатів, душевні рани яких не загояться ніколи.

В житті ти зазнала немало гіркоти,

Тягар чоловічий безмовно несла…

Для цих героїчних жінок прозвучало безліч музичних вітань та побажань, а  Мостович В. на їх честь зачитала власний вірш.

 Кожен номер програми викликав радість і сльози на очах присутніх, кожна пісня, кожен вірш на військову тематику сприймалися особливо трепетно, озиваючись щемливими спогадами. 

 Одним із таких зворушливих номерів, стала пісня «Катюша», яка часто звучала в роки дитинства ветеранів. Ця композиція відразу захопила увагу слухачів і звучала якось по-особливому у виконанні дитячої вокальної групи.

 Під час святкового концерту учасники дійства,на знак пошани, подарували ветеранам квіти, як символ радості життя, як символ його безкінечності!

Давнє горе ще й як болить,

Дуже ниють ті давнії рани.

Ветерани! Живіть! Ветерани живіть!

Не лишайте нас, ветерани!

 Оскільки в травні відзначається ще й свято Матері, то напередодні свята, для всіх матерів, особливо приємними стали вітання від наймолодших учасників дійства. 

Символічним і яскравим завершенням дійства стало спільне виконання  артистами сцени і усіх присутніх пісні 
«День Победы». 

Атмосферу свята чудово доповнювала тематична виставка літератури «Пам’яті жити в віках» та дитячих малюнків, 
яка протягом всього дня привертала увагу усієї громади села.

Традиційно по завершенню дійства усі ветерани війни були запрошені на святковий обід.

Свято пройшло урочисто, масово, цікаво і шанобливо.

Велика Вітчизняна війна назавжди залишиться надзвичайно трагічною сторінкою в історії нашої країни. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами.

Тож, встаньмо всі і голови схилімо,

Згадаймо тих, хто йшов через фронти.

Із вдячністю хвилину помовчімо,

Щоб пам'ять в нашім серці зберегти.

   Подякувати ветеранам – живим і померлим, у День Великої Перемоги – найменше, що ми можемо зробити.
  Ми повинні пам’ятати тих, завдяки кому тепер живемо в мирі. Це допоможе нам вивчити гіркий урок історії і ніколи не повторювати його.

Низький уклін вам, ветерани! Вам, кому ми зобов’язані нашим теперішнім і майбутнім! Щастя вам, здоров’я, довгих років життя! Ваші імена, ваш подвиг живе у віках!

Перемога! Ясна Перемога!

Свято Миру, свободи, Весни…

Ми доземно вклоємось нині

Всім героям, звитяжцям війни!

*****

Нехай же мирним буде наше небо,

Нехай сміються діти в мирні дні,

Дай Боже не почути нам ніколи

Смертельний крик кривавої війни.

Йде Великдень по землі ...

    Наближається одне з найвеличніших і найрадісніших християнських свят – Воскресіння Христове, яке ще називають Великоднем або Паскою. 

Саме слово «пасха» у перекладі з грецької означає «позбавлення». Своїм воскресінням Христос визволив людей від смерті, дав надію всім нам на вічне життя. Це свято є символом  духовних  цінностей: милосердя, справедливості,  добра, справжньої віри та очищення від гріха.

Весна – прекрасний період для святкування Пасхи, бо природа в цей час теж перероджується, як духовно відроджується і очищується людство під час дотримання Великого посту. Світловий день збільшується, настрій поліпшується, з’являється все більше енергії для нових звершень.

В Україні цей світлий день святкується з Х століття. Віруючі українці заздалегідь готувалися до свята Великим постом, дбайливі господині приводили до ладу все у будинку, а господарі хазяйнували у дворі. 
У суботу ввечері святково одягнені дорослі та діти, з великодніми кошиками в руках, вкритими вишитими рушниками, поспішають до церкви на святкове богослужіння.

Дзвони дзвонять величаво, всіх до церкви звуть...

Йдуть у Божий Храм дорослі й діточок ведуть

І дорослі, і малі, всі до церквиці йдуть,

У кошичках святкових святити несуть

Незадовго до півночі дзвін сповіщав про наближення хвилини Воскресіння Христового та перемоги життя над смертю. Далі під передзвін церковних дзвонів йшов хресний хід навколо храму. Служба тривала до самого ранку. На світанку всі починали вітати один одного, вигукуючи: «Христос воскрес!» і відповідаючи «Воістину воскрес!», тричі цілувалися і обмінювалися яйцями – «христосались». 

Христос воскрес! – десь пролунало,
І на душі святково стало.
Ось кошики із рушниками
Несуть до церкви із пасками.
Святково свічки засвітились,
І всі частунки освятились.
Христос воскрес – лунають дзвони.
Хай зникнуть всякі перепони!

Після закінчення літургії відбувався обряд освячення пасок, писанок та інших продуктів, які заздалегідь були приготовлені вправними господинями.Урочисто й величаво, з церковними співами проходить дійство освячення. Скільки позитиву принесуть вони з собою тим, хто  у Великодню ніч прийшов  долучитися до священної служби! Люди стають у коло біля церкви, священик кропить великодню їжу свяченою водою, яку їстимуть за ранішньою святковою трапезою у родинному колі.

Після повернення додому люди, попередньо помолившись, влаштовували пасхальний бенкет. Багатий святковий стіл є символом небесної радості. Усе проходить урочисто й побожно. 
Але свято цим не закінчувалося. Люди ходили один до одного в гості, дарували подарунки, грали у великодні ігри, співали та водили гаївки (величальні пісні). Улюбленою розвагою було дзвонити в дзвони. Кожен охочий у святкові дні міг забратися на дзвіницю і дзвонити стільки, скільки забажає.

Багато традицій збереглося й до сьогодні. Щоб зацікавити та краще ознайомити наших користувачів із світовими звичаями та обрядами Великоднього свята наша бібліотека підготувала цікаву онлайн-подорож «Йде Великдень по землі».

   Оскільки одним із головних символів свята Пасхи є українська писанка, то значна частина цієї захоплюючої інтернет-мандрівки, була присвячена саме їй. 
   Було надзвичайно цікаво дізнатись про те, як люди у багатьох країнах світу увіковічнили красу і велич української писанки у вигляді пам'ятників і архітектурних споруд. Ось кілька найцікавіших фактів: 

Писанка. Канада.

• В Канаді, за проектом Павла Цимбалюка,спорудили величний пам'ятник українській Писанці. Десятиметрова писанка красується багатьма барвами і нагадує поселенцям з України про свій далекий край. Щороку в липні у містечку Веґревілі відбувається Український фестиваль писанки.

• 

  Писанка. Румунія.

  
  

  Є пам'ятник писанці і в Румунії - в місті Сучаві. Як свідчить табличка, висота яйця складає 7,25 м, діаметр - 4,60 м, а вага - 1800 кг.
• Єдиний у світі музей писанки збудовано в місті Коломия. Частиною музею є архітектурна споруда у формі найбільшого у світі писанкового яйця, яка стала візиткою міста і приваблює відвідувачів з усіх країн.                 

  

  Музей писанки у Коломиї.

  Музей володіє колекцією понад 6000 писанок, представлених з переважної більшості областей України, а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі,Чехії, Швеції, США, Канади, Франції та Індії.  
• Найдавніші українські писанки, які вдалося зберегти до нашого часу, знаходяться у колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва.
• В селі Братківці Стрийського району, що на Львівщині, встановлено та освячено пам’ятник Писанці до 2000-ліття Різдва Христового, вартість якого оцінюють приблизно у 100 тис. грн. Висота пам’ятного знаку 6,5 м, а його діаметр – 4 м, в середині розміщено Богородицю. 
• Також в Україні знаходиться пам'ятний знак українській писанці в с. Доброгостів Львівської області.
  
• Що року по всій Україні до Великоднього свята організовують фестивалі присвячені пасхальній писанці.

   Крім того, українській писанці, як символу радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа, була присвячено й виставка  під назвою „Писанка - рукотворна молитва душі“ на якій представлені учнівські роботи на великодню тематику, трепетно виготовлені юними обдаруваннями Любитівської ЗОШ в техніці бісероплетіння. 

Писанко чудова, різнокольорова,

Ти стоїш над світом у величі, красі.

Тебе споглядають, тебе прославляють

Божі люди світу і на Небесі.

Оглядаючи дану виставку, складалося приємне враження, що юні українці відчувають подих відродження національних традицій, вкладають у ці маленькі витвори свою душу, вміння та любов.

Великим попитом у наших постійних читачів користувалась тематична викладка літератури «Велике свято – Воскресіння», чудовим доповненням якої стали дитячі малюнки.

Також, в Інтернеті всі охочі самостійно шукали потрібну їм інформацію, зокрема: рецепти різних традиційних страв, нові ідеї оздоблення писанки, звичаї українців на Великдень та пов’язані з ними символічні дійства, легенди, що сягають у глибину віків і шанобливо передаються українцями із покоління в покоління.

Сподіваємось, що заходи, які підготувала бібліотека для своїх користувачів напередодні Великодня, не залишила байдужим нікого і кожен взяв для себе якусь цікаву і корисну інформацію.

Тож, вітаємо усіх із найсвітлішим святом – Великоднем! Нехай зі дзвоном церковних дзвонів Пасха увійде до кожної оселі, даруючи радість, віру, надію та любов! Нехай ваші домівки наповняться затишком, теплом, щастям та благополуччям. Зичимо Вам здоров`я, миру і Божої благодаті. Нехай Господня ласка зігріває Вас і Ваші родини. Христос воскрес!

З Воскресінням Христовим щиро Вас вітаєм!
Жити в радості й любові від душі бажаєм!
Запашною нехай буде Великодня Паска!
І до віку буде з Вами світла Божа ласка!
Хай Божа матір Вас охороняє,
А Дух Святий здоров'я посилає.
Господь дарує Ангела з небес!
- Христос Воскрес!
- Воістину воскрес!