Квіти осінні, квіти останні... скоро їх вкриють сніги

      Настала осінь, але ще гріє тепле сонечко і ще квітник наповнений квітами. Ще цвітуть та буяють в неперевершеній красі, всіма барвами та відтінками чорнобривці, жоржини, хризантеми, айстри, троянди, створюючи святковий настрій. Та зрештою, ночі та ранки вже по-осінньому холодні і відчувається подих золотої осені. Дні стрімко коротшають, а температура помітно знижується.

Що за чудо осіння палітра!
Сум і радість в пейзажі звучить.
Онде квітка остання розквітла,
Павутинка на вітрі тремтить.

Осіння палітра змінилася знову:
На небі химерні хмаринки.
Краса не підвладна ні пензлю, ні слову,
Казкові осінні картинки.

     Осінь - одна з найбільш яскравих і одночасно сумних пір року, тому так важливо, напередодні  холодної зими, зберегти останні яскраві фарби осінніх квітів, якомога довше. Тож, квітникарям розслаблятися не варто, бо справжня осінь може настати миттєво – і дощі підуть, і заморозки вдарять. Адже, у другій половині жовтня велика ймовірність нічних заморозків.

Сю ніч квітка питала квітку: 

— Що ж це робиться, поясни?

Тільки вчора було ще влітку,

          а сьогодні вже восени!

                           Ліна Костенко.

    Безперервно квітучий сад – мрія кожного квітникаря-любителя. Звичайно, кожен хотів би мати приголомшливо красивий сад, в якому барвистим кольоровим феєрверком одночасно спалахнули б  усі рослини. Кожна  людина  може стати хорошим квітникарем, але для цього корисно знати й  про найбільш ймовірні проблеми, які можуть виникнути з вашими зеленими вихованцями.
   Тож, ми пропонували протягом щомісячних засідань клубу «Квітникар» по декілька порад нашим квітникарям-любителям. Цими корисними порадами ми хочемо поділитися й з Вами.

   Отже, осінь – час, коли в саду можна підготуватися до майбутнього року. «У травні працюй за п’ятьох, у жовтні – за десятьох» – стверджує в’єтнамське прислів’я. Робіт в квітнику  восени  дійсно дуже багато, адже саме зараз час посадки рослин, поділ багаторічників, очистки клумб від надземної частини однолітніх, багаторічних квітів, підготовка квітників до нових посівів та внесення органічних добрив.

Така красива осінь золота,
Палітра в неї дуже непроста.
Тонів й відтінків — не перелічить.

А в квітах нині скільки кольорів!

Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Квіти оживають, і з дерев спадають
Жовті нагідки.
                                                   Олександр Олесь 

      Симфонія фарб і форм в квітниках створює настрій саду з ранньої весни до пізньої осені і варто знати те, що рослини, які ви хочете побачити у своєму квітнику навесні, треба висаджувати у вересні чи на початку жовтня. Краще спланувати й розмістити всю композицію квіткового саду відразу, зробити правильний підбір рослин, які складуть його основу, і скомпонувати їх так, щоб на майбутній рік ви могли довго милуватися їхньою красою.

    При оформленні квіткових композицій необхідно враховувати певні колірні співвідношення й закономірності простору. Наприклад: навесні цвітуть примули, нарциси, крокуси, тюльпани, айстра; улітку - гвоздика, дзвіночок; восени - хризантеми, чорнобривці.

    Якщо земля суха, то всі висаджені  культури варто поливати. Інакше посаджені восени рослини можуть піддатися  захворюванням і будуть слабко розвиватися. Прополка, як і раніше актуальна: бур'янисті трави є притулком для комах-шкідників та збудників захворювань.

    Важливою роботою восени в квітнику буде посадка цибулинних рослин, до яких відносяться тюльпани, нарциси, крокуси, іриси. Найкраще саджати саме восени, щоб навесні їх не тривожити і не пересаджувати. Грунт необхідно підготувати заздалегідь, внести добрива відповідно до кожної культури.

   Особливої уваги потребують восени  не зимостійкі  рослини, які доводиться вкривати на зиму. Це стосується й троянд, укриття яких починають із обрізки.

   Наприкінці жовтня, до настання заморозків, обов'язково викопують всі не зимуючі в ґрунті цибулинні й бульбові квіткові культури.

    У цей же час продовжують доглядати за зимуючими в ґрунті багатолітниками. Багаторічні рослини є яскравими представниками квіткового світу і становлять найбільшу і різноманітну групу, що відрізняються невибагливістю та тривалим цвітінням.

    У цих рослин обрізають надземну частину і за необхідності пересаджують на інше місце, щоб омолодити кущі. Але працюючи, не варто забувати і про ті квіти, що ростуть зараз. Неморозостійкі рослини можуть ще цвісти, якщо землю ввечері перед заморозком рясно полити.
   Кімнатні рослини, що досі ще залишилися в саду чи на балконі, на свіжому повітрі, вносять в будинок, щоб вони не страждали від істотних перепадів денних і нічних температур.

Вночі мороз на квітах ночував
І квіти вкрила паморозь біленька.
Мороз додолу квіти нагинав
І холодив їх цілу ніч добренько.
А вранці-рано сонце розцвіло
І засміялось ніжно промінцями.
Подарувало щедро всім тепло
І зазвучало гарними піснями.
Голівки квіти дружно підняли,
І розлилася паморозь росою.
                                       А пізні квіти знову зацвіли
                                              Й порадували цілий світ красою.

    Осінь – це ще й пора підбиття підсумків. Тож, ми хочемо розповісти про роботи, які велися протягом весняно-літніх місяців нашими квітникарями та їхні досягнення.  

   Яскраві фарби, пишні квіти, сильні аромати – таку незвичайну красу можна побачити в квітнику нашої любительки рослин Мартинюк Н.І. Зараз в її осінньому саду царюють різні відтінки  від коричневого, солом'яно-жовтого до бурого. Розбавляє цю колірну гаму відтінки зеленого, жовтогарячого, червоного та їхніх сполучень.
    Ніна Іванівна за свою любов та відданість рослинам, за вміння створювати гарні квіткові композиції навколо дому, зацікавила не тільки сусідів чи жителів свого села, а й представників масової інформації.
    Журналістка газети «Слово Волині» завітала в нашу бібліотеку, щоб дізнатись про талановитих людей нашого села і ми не могли не згадати одну з кращих наших квітникарів – Мартинюк Н.І. Під враженням її  розповідей про свій квітковий сад, було написано чудову статтю про любов, ніжність та відданість дбайливої господині до свого захоплення – квітів.

    Її обійстя потопає у зелені. На подвір`ї і перед хатою – квіти, у садку – доглянуті дерева і кущі, на городі – охайно виполоті грядки овочів. На городі відведене місце і для лікарських рослин – материнки, шавлії, лаванди, ромашки.

     А я між квітами-жоржинами,
Як поміж зорями іду.
А квіти світяться рубінами.
Яка краса в моїм саду!

     У подвір'ї в’ється клематис, гойдається на вітрі любисток, пишно цвітуть майори. Окраса квітника – трояндові кущі, зокрема, рожева китайська троянда (гібіскус) та різнокольорові лілії.

     Квітникарка неоднаразово ділиться секретами догляду за своїми рослинами на зустрічах клубу, і найголовнішим секретом за її словами є безмежна любов та живе спілкування з квітами, адже, вони живі і відчувають настрій і ставлення людини до себе: «Квіти – це мої діти. Я з ними розмовляю, а вони ж відчувають позитивну енергетику, от і тішать гарним ростом і щедрим цвітом», – каже господиня. 

     Не менш вражаючим є квітник нашої голови клубу і постійної учасниці наших клубних зустрічей Мінкевич В.І. 
     Палахкотять її чорнобривці й айстри, даруючи не тільки свою красу й вишуканість, а ще й неповторний аромат. Та й хризантеми вже пишаються своїми квітами й багатством темної зелені.

 Хризантеми нас цвітом чарують.
Пізня осінь прийшла до вікна.
В холоди квіти радість дарують.

Десь дівається думка сумна.
Промінь сонця фарбує довкілля,
В небі синьому хмарки пливуть.

Почорніло й померзло все зілля...
Хризантеми ж, мов зорі цвітуть.
Не страшні хризантемам погрози,
Сива паморозь, вітру дуття.
Не прийшли ще скрипучі морози,
Що у квіт забирають життя.

   Інші наші квітникарі теж старалися доглядати належним чином свої квітники  протягом сезонних робіт, а також, виконали чимало робіт на наших квіткових клумбах. А за допомогою Інтернету, наші квітникарі-любителі уже встигли поновити свої квіткові композиції новими видами.

 

      Отже, як бачимо, вирощування квітів дарує не тільки радість спілкування з рослинним світом, а й можливість власноруч створити неповторне, затишне і привабливе місце для відпочинку, яке стане Вашим улюбленим і Вашою гордістю. Так що оформляйте свої квітники так, щоб вони цілий рік радували вас своїми барвами, а ми Вам в цьому допоможемо! 

 Квітки голівками вклоняються —

Вони вітаються до вас!
Шепочуть ніжно, усміхаються
У золотий осінній час. 

 

Хмарки дощами виливалися,

Сміливо гладив вітерець.

І квіти в різні барви вбралися,

 Такі яскраві під кінець!

 

Як з вами шкода розлучатися,

Землі останній дивоквіт!

З теплом не хочеться прощатися 

Та осінь шле усім привіт! 

Свято Покрови. Духовна скарбниця – Свято-Покровська церква.

      Початком зими в українському селі вважалося одне з найбільших церковних свят року свято Покрова — Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії, в народі його ще називають Третя Пречиста. Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво і клопотання за нас перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події далекої Візантійської епохи, з якої походить коріння національного українського свята. Воно було встановлене на честь з’явлення  Пресвятої Богородиці в Влахернському храмі Константинополя біля 910 року. Віруючі українці в цей день урочисто ідуть до церкви.

        У спадщині української  духовної культури тема Покрову Богородиці займає окреме важливе місце. Вона знайшла своє відображення в обрядах, звичаях, усній народній творчості, а саме свято символізує зв'язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу. До Покрови всі польові роботи мали бути закінчені, озимина посіяна, земля зорана. На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою і більшість народних прикмет здійснювались. 

    А ще, це свято — покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту. 

    Загальновідомою ознакою Покрови є те, що Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем. Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову снігн - буде багато весіль. Цікаво,що в народі збереглося повір’я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: «Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря - добром», або ж:

Пресвята Покрiвонько,

Перед твоїм кривалом.

Голови схиляємо.

Прохаємо, Покрiвонько,

Од лиха укрити,

Здоров'ячко наше.

Знов нам обновити.

      Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву  - Козацька Покрова. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається ще й як День українського козацтва. Цього дня у них відбувалися вибори нового отамана.

              Скрізь гриміла ваша слава,

            Що живе й донині.

          Стала слава козацькою

         Славою Вкраїни.

Наші визволителі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Запорожці мали на Січі Покровську Церкву, від якої починали свої походи на ворогів.

   А срібло-золото на три частини паювали:
 Першу частину брали, на церкви накладали,

        На святую Січовую Покрову давали –
 Котрі давнім козацьким скарбом будували,
         Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
          Милосердного Бога благали.

 Вони будували багато однойменних храмів та шанували ікони Пресвятої Богородиці, носили натільний хрест з її зображенням. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття вціліли до нашого часу.

     І в нашому мальовничому селі Любитів, яке є одним з найбільших і найдревніших поселень Ковельщини, збереглася унікальна історична пам’ятка архітектури, яка охороняється державою і є гордістю любитівців – церква, зведена в ім’я Покрови Пресвятої Богоматері.

Цей храм Пречиста Діва освятила,

Коли з’явилась в благодатний час

І омофором всіх своїм накрила,

Й оберігає щохвилинно нас.

      3 квітня 1992 рішенням №76 виконкому Волинської обласної ради церква отримала статус пам'ятки архітектури XVIII століття, місцевого значення.

Стоїть вона майже в центрі села на невеликому пагорбі. Використовується громадою Української православної церкви Московського патріархату. Громада відноситься до Володимир-Волинської єпархії.

      Точних відомостей про дату зведення храму та його будівничого немає. Відомо лише, що він побудований католиками. Про це свідчить вхід з північної сторони, вівтар з південного боку. На косяку дверей є знак, який стверджує, що церква відремонтована в 1794 році.

       В 1830 році церква встановлена на кам’яний мур. В 1871 році було перебудовано верхню частину церкви, в передній частині церкви було зведено дзвіницю. Таким чином церква набула більш православного вигляду. Попереду церкви збудовано дзвіницю.

 Дзвони, дзвони нам безупину,
Буди зі сну і клич у храм.
  Дзвони, дзвони на Божу славу
На радість ангелам і нам…

       Будівля виключно дерев’яна, зовні пофарбована у блакитний колір. Завершує храм 2 куполи, покриті металом. Більшою частиною у своїй основі він збудований у вигляді хреста. Зовні, на верхньому місці розміщена дуже стара ікона Пресвятої Богоматері з Богодитятком на лівій руці. За православною традицією більшість ікон розміщуються в середині церкви, проте давня розташована ззовні — зверху над входом, вгорі в колі променів – зображення святого Духа.
        Церква мала колись 4 дзвони. Однак на даний час церква має три дзвони: один великий і два менших. Менші дзвони відлиті у 1929 році, а великий - у 1876 році за настоятеля І. Новоселецького, стараннями Кузьми Косовського, на яких зазначено: «Вілька для церкви в Любитові, на кошти віруючих» . На дзвоні міститься зображення Ісуса Христа та Іоанна Хрестителя. 

 Свята  Покрова, Свята  Покрова,
Земля  встелила  синій  цвіт.
Церковний  дзвін  лунав  довкола
І  в  глибину  душі  проліг.

        В 1877 році влаштований новий, у три яруси, іконостас, придбаний на кошти віруючих. На самому верху іконостасу розміщений хрест із зображенням на ньому розіп’ятого Господа Ісуса Хреста.
        Незважаючи на всі негаразди двадцятого століття (революції, війни, атеїстичний час), церква постійно діяла. Навіть під час Великої Вітчизняної війни в Божому храмі велись богослужіння. З вуст старожилів – любитівців, в той час у Покровській церкві зберігались цінні ікони – ікона Святого Миколая та ікона Божої Матері 17 століття. Після війни ці святині були повернуті у відкриті церкви навколишніх сіл.
        У сільському храмі на сьогоднішній день є кілька церковних книг. Пам’ятками історії і культури, які зберігаються в церкві є :ікона «Богородиця Одигітрія» запрестольна (108 х 82) XVIII ст.;ікона «Святий Миколай»(115 х 78) І пол. ХІХ ст.;Царські ворота кін. XVIII ст.;крісло.
        Священнослужителями приходу в різні часи працювали Василій Конинський (1795 – 1798рр.), Павло Шамкевич (1798 – 1799 рр.), Федір Кирилович (1799 – 1800рр.), Фома Антонович (1800 – 1801 рр.), Антоній Ржондковський (1801 – 1844 рр.), Микола Ненадкевич (1845 – 1848 рр.), Іполит Скабалланович (1848 – 1860 рр.).
        На початку ХХ ст. священиком був Петро Дашкевич, випускник Волинської семінарії, а псаломщиком – Яків Соминський. До речі, могила Петра Дашкевича знаходиться на церковному подвір’ї. До 2010 року впродовж 20 років парафіяльним священиком був отець Михайло (в миру Марчук Михайло Никандрович). На даний час богослужіння у Свято-Покровській церкві здійснює отець Василій.

     Кожної неділі і в усі свята віруючі поспішають до свого храму, де відчувають душевний спокій і благодать.

      Свято Покрови є ще й престольним святом у селі Любитів. За звичаєм, щороку жителі і гості села вранці йдуть до церкви, щоб помолитися і віддати шану Пресвятій Богородиці.  

Протоптані за довгий час стежини

З усіх сторін у славний храм ведуть.

І тихий спів, і дзвін величний лине,

А люди поспішають - йдуть і йдуть.

       До свята у бібліотеці було підготовлену викладку літератури "Будуємо храм душі своєї" та проведено інформаційну годину "Духовна скарбниця – Свято -Покровська церква". Користувачі бібліотеки мали змогу скористатися даною літературою та Інтернет-ресурсами для покращення знань про свято, його походження, традиції та храми, які будувались на честь Покрови.

       Наш народ завжди шукав такої допомоги й опіки, проти якої не може встояти жодна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Пречистої Діви Марії. Тому свято Покрова завжди було і є для нашого українського народу днем великого вияву любові і вдячності до Пресвятої Богородиці та днем звеличення її покрова й заступництва.

     Так, ми віримо, що гаряча набожність нашого народу до Пресвятої Богородиці, як своєї Покровительки й Заступниці, є найкращою запорукою для щасливої долі та захисту нашого народу від усіляких бід, напастей та страждань.

Свята Покровонько, як мати,
ти нам дитинство зігрівай,
і українську нашу хату,
і наш веселий рідний край!