середа, 23 квітня 2014 р.

Лунає дзвінко із небес: Христос Воскрес!

Христос воскрес – квітує Україна,
Наш край в веснянім маєві чудес,
Звучить чудово мова солов'їна.
Христос воскрес! Воістину воскрес!

      Багатовікова історія одного із найвеличнішого християнського свята Великодня накопичила в собі величезну кількість звичаїв й традицій. 
   Як і щороку,  напередодні Великого Дня, коли всі основні приготування уже завершені, біля Любитівської Свято Покровської церкви як завжди багато люду.
Ось кошики із рушниками
Несуть до церкви із пасками! 
    Люди прийшли до храму помолитись, очистити свої душі від гріхів і звичайно ж, освятити свої кошики з різноманітною смакотою та похизуватись рукотворним дивом – Пасхальним рушничком, вишитий з любов'ю, чистими помислами та вірою. 
Аби це й рушничок був найкращим і вирізнявся з поміж інших, кожна господиня намагалась вишити його власноруч. 
 Хтось на основі старих візерунків творив нові, у когось за новомодними віяннями на рушничках “стрибали” кролики та “бігали” курчатка, а хтось діставав з бабусиної скрині рукотворний спадок із давніми традиційними техніками та узорами. Часто рушничок доповнювали ще й написом “Христос Воскрес! Воістину Воскрес!”, або ж тільки початковими літерами – “ХВ”, “ХВ ВВ”.
Після освячення такий рушничок, вишитий маминими чи бабусиними руками, ставав родинною реліквією, оберегом та святинею. Але для того, щоб Великодній рушничок приносив в дім добробут, щастя та благополуччя, потрібно було добре знати символіку кожного вишитого елементу.
З метою залучення дітей та молоді до культурних цінностей, що відображають багатство культури українського народу, популяризації українського мистецтва, формування потреби у високих духовних цінностях і їх подальшого збагачення, художньо-естетичного виховання та поваги до національної спадщини, в бібліотеці було організовано тематичну виставку «Пасхальний  рушничок».
 
На даному заході наше юне покоління мало змогу не тільки продемонструвати вишиті рукотворні дива своєї родини, а й дізнатися достовірні факти про символіку елементів, зображених на цих полотнах. Ось кілька найпоширеніших: 
   Ангел – вісник Воскресіння.
Паска – хліб життя, тіло Спасителя.
Свічка – світло, що просвіщає та очищує нас.
Ягня– символ самопожертви Христової.
Яйце – символ зародження нового життя.
Храм – символ віри та приналежності до церкви.
  Хрест – це символ перемоги Ісуса над смертю.
Писанки та крашанки: писанка символізує достаток, вічний рух, а крашанка – побажання усякого добра, заснованого на Христовому Воскресінні. Основний колір крашанок – червоний, що символізує пролиту за людей кров воскреслого Спасителя і радість життя. 
 
Весняні квіти, зелень, вербові котики – наше духовне відродження, нове життя, символи нашого безсмертя. Як нове життя навесні отримує природа, так і ми завдяки Христовій жертві, отримали свідчення нашого майбутнього воскресіння.
Однак, тепер все частіше серед великодньої символіки можна зустріти кроликів, курчат чи качат
Великодній кролик (заєць) – улюблений символ Великодня у Європі та Америці. За традицією, заєць на Великдень залишає в подарунок дітям гніздо з різнобарвними яйцями. Він є персонажем язичницьких весняних свят родючості та весни. 
    Тож, обираючи візерунок, який прикрашатиме Великодній рушничок, пам’ятаймо, що за його візерунком, кольорами, технікою виконання, символікою – можна довідатися ким ми є та звідки походимо.  
  У цій відповідальній роботі може допомогти візит до нашої бібліотеки, адже, ви тут знайдете безліч чудових й легких малюнків та схем у журналах «Вишиванка», а також, зможете скористатися новими ідеями на підібраних Інтернет сайтах. Сміливо та впевнено беріться до цієї захоплюючої та цікавої роботи і винагородою для вас будуть тільки приємні емоції!

вівторок, 15 квітня 2014 р.

Зробимо Україну чистою - 2014


Навесні природа нашої планети особливо вражає багатством неповторної краси, яскравим буянням зелені, розмаїттям ароматів та кольорів. Але разом з тим, потрібно пам'ятати, що після тривалої й виснажливої зими, вона дуже тендітна і вразлива. І людина, яка є невід'ємною частиною цього дива, повинна попіклуватися про матінку-природу, допомогти їй очиститись, бо саме на ній лежить відповідальність за її збереження.
 Реально оцінюючи сьогодні стан, в якому перебувають населені пункти та їх прилеглі території, розуміємо, що не даремно однією з весняних традицій в Україні є День довкілля, який відзначається у третю суботу квітня. Всесвітній День довкілля – це подія з різноманітними акціями, які проводяться у багатьох країнах світу.
Звісно, що одноденне прибирання не змінить стан забрудненості у парках та зелених зонах, але прибравши хоча б раз на рік немаленьку територію, людина задумається в наступний раз – викинути сміття під ноги чи донести його до сміттєвої урни. Адже, щоб зробити навколишнє середовище кращим, необхідно перш за все, розпочати з себе.
Всеукраїнська акція «Зробимо Україну чистою - 2014», яка відбувається в рамках міжнародного загальносвітового руху “Let’s do it, world”, вже вкотре провела масштабне прибирання по ліквідації стихійних сміттєзвалищ. Цей важливий еко-просвітницький захід отримав високу всебічну оцінку і суспільне визнання, оскільки його благородна мета навчає громадян відповідально ставитись до навколишнього середовища, природи, довкілля та акцентує увагу на необхідності залучення місцевих громад до прибирання своїх міст та селищ. 
Так вже співпало, що напередодні великого свята Пасхи та Чистого четверга, дану акцію активно підтримала й наша громада Любитівської сільської ради. Працівники державних установ та просто небайдужі люди, відклали свої справи й дружно вийшли прибирати узбіччя немалого відрізку дороги «Ковель-Луцьк». І навіть примхлива погода не завадила справжнім трударям зібрати велику кількість мішків зі сміттям для подальшої утилізації.
 Крім того, був проведений уже традиційний «суботник», на якому зроблено чимало робіт в найголовніших об’єктах с.Любитів. Сподіваємось, що ця корисна справа стане доброю щорічною традицією, яка буде об’єднувати все більше й більше жителів нашої великої сільської родини.
До речі , ініціатива в 2014 році має амбітні плани – увійти до Національного реєстру рекордів України організувавши Всеукраїнський екологічний флешмоб та наймасовіше прибирання за історію України. Тож, ми тільки раді допомогти й можливо, стати частиною цього плану. І головне – не будьте байдужими, зробіть свій внесок у «чисте» майбуття, бо як кажуть: «Разом й гори можна зрушити!».

вівторок, 1 квітня 2014 р.

Микола Гоголь. Геній родом з України.




 Два сторіччя минуло з часу народження Миколи Гоголя, але й досі його особистість вважається однією з найзагадковіших. Окремі сторінки його життя і сьогодні є предметом дискусій гоголезнавців з різних країн світу, насамперед – з України і Росії.
     1 квітня 2014 року літературний світ відзначав 205-річчя від дня народження
Миколи Васильовича. І у Любитівській бібліотеці для усіх відвідувачів була підготовлена виставка-портрет «Геній родом з України» та тематичний захід. Учасники заходу мали можливість ознайомитись із тематично підібраною літературою, яка складалась з художніх творів письменника, літературознавчих матеріалів радянських і сучасних українських гоголезнавців з фондів бібліотеки.
З перших хвилин знайомства читачів із даною виставкою стало помітно, що неабияку увагу та цікавість привернув портрет письменника, сама його особистість. Діалог між користувачами й бібліотекарем набув форми віль­ного спілкування. Спочатку бібліотекар запитувала аудиторію про те, що їм відомо про Миколу Гоголя, а потім відповідала на численні запитання слухачів.     
Розповідь доповнювалась цікавими фактами про те, що серед знаменитих пращурів Миколи Гоголя є такі відомі гетьмани як: Євстафій Гоголь, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Іван Скоропадський, Кирило Розумовський.
«Родовий патріотизм не тільки пробудив генеалогічну пам'ять письменника, а й став прологом до становлення історичної та національної пам'яті, яка визначила виразно українську свідомість Гоголя».
      Відомо, що ще з дитинства у серці
майбутнього митця народилась любов до рідної землі, її природи, історії, фольклору, традицій і побуту. «...Улюбленим захопленням ще з юнацьких років було колекціонування старовинних українських пісень, а також збирання і запам'ятовування цікавих історій, легенд та анекдотів. ...Українець із Полтавщини хотів написати таку працю, в якій, за його словами, було б відображено минуле «Малороссии и народа, действовавшего в продолжение почти четырех веков не зависимо от России». Такими творами стали «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Миргород», «Тарас Бульба», – в їх основу лягли українські народні традиції, на яких виховувався Микола Гоголь.
 Вражали й зовсім маловідомі факти з біографії письменника. Наприклад, те, що в Петербурзі молодий Гоголь деякий час носив фірмову українську зачіску «оселедець». А всупереч загальновідомому факту про знищення автором другого тому «Мертвих душ», слухачі дізнались, що оригінал дійсно згорів, але ще один примірник зберігається в архівах Академії наук України.
Поговорили також і про гоголівські «таємниці»: особливий містицизм, яким переповнені твори письменника, його страх перед смертю, заповіт, в якому писав: «завещаю тела моего не погребать до тех пор, пока не покажутся явные признаки разложения». Так чи інакше, ще в 27 років, ніби передчуваючи свою долю, у листі до Василя Жуковського Гоголь пророкував: «Знаю, что мое имя после меня будет счастливее меня, и потомки тех же земляков моих, может быть с глазами, влажными от слез, принесут примирение моей тени».
     Слухаючи захопливу розповідь про вже відомі й ще зовсім нові відомості із біографії митця, присутні побачили зовсім нового
Миколу Гоголя«упрямого хохла», «непокорного малоросса», найпопулярнішого українця, «як свідчить статистика найвідоміших пошукових систем Інтернету».    
Гоголь був і залишається одним з найколоритніших представників української і російської літератури. Екранізації і театральні постановки його творів збирають аншлаги, а читачі намагаються «глибше зрозуміти внутрішній світ неперевершеного геніального Митця, який, маючи українську природу, належить усьому Людству», (Т. Чухліб).