неділю, січня 29, 2017

Під Крутами пішли в безсмертя


   Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії нашої країни 1917-1921 років. В кінці грудня 1917 уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки.
Ті сумні події, що призвели до численних людських втрат, навіть через десятки років, неможливо забути. Адже, безстрашна жертовність молодих людей, які віддали своє життя за волю і благополуччя своєї країни, продовжує вражати.
Указ Президента України про «День пам’яті Героїв Крут» № 15 /07, який відзначається 29-го січня, за даними проекту DilovaMova.com, був підписаний 15-го січня 2007-го року.
З нагоди відзначення Дня пам’яті Героїв Крут, в бібліотеці проведено історичну годину «Під Крутами пішли в безсмертя»

На захід зібралися небайдужі селяни, молодь та старшокласники Любитівської ЗОШ, які слухали про історичні відомості тих нелегких років, подивились короткий фільм «Битва під Крутами» та переглянули тематичну виставку літератури.

Сьогодні проведення подібних заходів є просто необхідним для формування та утвердження патріотичної свідомості громадян. І саме завдяки цьому, дана історична подія, не дивлячись ні на що, назавжди залишиться в нашій пам’яті, як величний подвиг та приклад для майбутніх і нинішніх поколінь.

неділю, січня 22, 2017

Соборна єдина моя Україна

2017 року Україна відзначає 26-річчя нинішньої державності. 24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України, який українці схвалили на референдумі 1 грудня. Ця подія стала відправною точкою для відліку історії сучасної української державності.
Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу.
Важливо говорити не тільки про 24 серпня 1991 року – акт, який став логічним завершенням боротьби українців за незалежність, а й про цілу низку визначальних для державотворення історичних подій ХХ століття.
Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року.
Тож, з нагоди відзначення цієї важливої події, в бібліотеці відбулася патріотична бесіда «Соборна єдина моя Україна» для учнів 9-11 класів.
На заході школярі пригадали найважливіші події в історії нашої країни, її боротьбу за волю, незалежність, суверенітет і цілісність, що триває й досі. Крім того, кожен із присутніх взяв участь у тематичному діалозі, в якому висловлювалися різні погляди та думки, що стосувалися даної теми. 
У порівнянні подій давнини і сучасності діти переглядали літературу із підготовленої тематичної виставки, висували свої пропозиції щодо збереження соборності України та відновлення миру на сході країни. Адже, сьогодні бійці в зоні АТО відчайдушно боряться за це, як і їхні попередники майже 100 років тому. І коли ми маємо українські території, непідконтрольні українській владі, День Соборності – це привід нагадати, що Крим та Донеччина – це Україна.
Отже, тепер всі добре усвідомлюють, як важливо знати історію рідної країни, аналізувати і врахувати усі помилки минулого, всіляко підтримуючи  тих, хто продовжує боротьбу із ворогом за наші землі і волю народу.

пʼятницю, січня 20, 2017

Водохреща йде до нас


Ось і підходить до завершення ряд зимових святкувань. Як співається у відомій колядці«А третій же празник – Святе Водохреща».
Хрещення Господнє  третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі ще має назву Йордан (Ордан, Ардан), або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, а напередодні відзначають ще й Водохресний Святвечір (другий святий вечір).
За повір’ям, в цей день Іван Хреститель охрестив свій народ в річці Йордан, чим закликав всіх до покаяння й очищення душі від гріхів. Ісус був першим, хто прийняв таке хрещення.
      З тих часів і до тепер збереглися певні традиції, які всі віруючі християни намагаються зберегти і передати майбутньому поколінню.
На свято Водохреща, багато парафіян с. Любитів, зібралися на ранкове Богослужіння, що відбулося у новозбудованій українській капличці. 
Після відправи, отець Іван разом з вірянами пішли до Любитівського озера, де була заздалегідь прорубана ополонка, у вигляді хреста. 
Тут відбувся обряд освячення води, після якого всі охочі сміливці могли зануритись у крижану воду. І такі відважні люди знаходились, адже, кожен з них хотів очиститись душею та покращити своє здоров’я.
Сенс такого дійства полягає у тому, що зараз будь-яка водойма символізує річку, де був охрещений Христос, а людський процес купання, говорить про готовність піти за Спасителем, показати свою безмежну любов до нього та віру.
Впевненість в цілющих і помічних властивостях води, додають ще й наукові факти, які говорять про особливу структуру освяченої води.
По завершенні всіх обрядів, за порадою священника, люди набрали побільше Святої води і розійшлися по домівках, щоб вже там вдосталь її напитись, вмитися, окропити оселю та усю господу. А залишки цієї води слід зберігати біля образів аж наступного Водохреща і тоді вона захистить родину від різних бід та хвороб.
Хочеться згадати й про важливий обряд освячення нашої бібліотеки. Його здійснив отець Іван під час чергового візиту до Любитова. Він окропив приміщення книгозбірні, побажав усіх благ та процвітання бібліотечній справі, благословив присутніх відвідувачівза що ми йому дуже вдячні.
Тож, користуючись нагодою, вітаємо усіх зі святом і бажаємо на Водохреща кожному відчути силу Святої води, яка принесе великий прилив позитиву, енергії, хороших емоцій, додасть бадьорості духу і наснаги на весь наступний рік.

неділю, січня 15, 2017

14 січня – 75 років від дня народження письменника-земляка Василя Гея

Гей Василь Степанович – поет, прозаїк, публіцист, автор численних книг для дітей і дорослих, статей у всеукраїнській та обласній пресі, лауреат багатьох премій, власник високих нагород та відзнак, а також, заслужений діяч мистецтв України.
З нагоди 75-ої річниці від дня народження Василя Гея в нашій бібліотеці відбувся вечір поетичної творчості. На заході присутні школярі мали нагоду більше дізнались про життєвий і творчий шлях письменника, а також зачитати його відомі поетичні твори.
Василь Гей був великим працелюбом і загалом, – взірцем для наслідування. В дарунок своїм читачам митець залишив більше 30 книг, які заслуговують на особливу увагу.  
 
І по завершенні тематичного заходу, з багатьма книжковими виданнями автора діти ознайомились на виставці, яка була для них представлена.
Також, всім бажаючим читачам пропонуємо ознайомитись із нижче наведеною інформацією, що безпосередньо стосується Василя Степановича Гея.
Біографія.
Василь Гей народився 14 січня 1942 р. у с. Заболоття Любомльського р-ну. Після закінчення семирічки у рідному селі й десятирічки у селі Головному працював завідувачем бібліотеки в селах Заболотні та Гуменці, вчителював, служив у війську. Працював журналістом у любомльській районній та обласній молодіжних газетах. З відзнакою закінчив Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова (нині – Академія друкарства) у Львові, здобув фах літературного редактора. 19 років був керівником обласної літературної студії «Лесин кадуб», 17 років очолював Волинську організацію Спілки письменників України, яка тепер має статус Національної. Член Спілки письменників з 1974 р.
11 років Василь Степанович очолює журі обласного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика. Він також є лектором Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти, проводить письменницькі уроки «Мова – не полова, а буття основа» для школярів і молоді.
12 березня 2016 року, на 74 році життя помер видатний волинський письменник Василь Гей.
Відзнаки.
Лауреат всеукраїнської літературної премії ім. Андрія Головка (1997 р., за повість «Яворник»), обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського (2002 р., за книги «Де маминим голосом тиша мовчить…», «При світлі сивої роси», «Зоря з криничної води»), міжнародної премії Дмитра Нитченка (2004 р., за пропаганду українського друкованого слова).
У 2006 р. Василю Гею присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України.
Творчий доробок.
Василь Гей – автор майже трьох десятків книжок, багатьох статей в обласній пресі та всеукраїнських газетах та журналах з проблем екології, утвердження державності рідної мови. Автор поетичних збірок: «Закон вірності», «Крила Світязя», «Витоки», «Вічно пам’ятати», «Кольори весни», «Краплі на листі», «Лесин кадуб», «Підрубане дерево роду», «Де маминим голосом тиша мовчить… Восьмивірші з рідного села», «Зоря з криничної води», «Кривавник рідного слова», природознавчої книжки «Під сузір’ям калини», повістей: «Яворник», «Вихор у стиглому житі», збірок статей, виступів, рецензій: «При світлі сивої роси», «Рядки з рецензій», збірки пісень «І піснею хата багата» (у співавторстві).
Ініціатор та організатор видання альманаху «Світязь» обласної письменницької організації. Ініціатор проведення поетичного свята «Лісова пісня» в урочищі Нечимному Ковельського району.
Твори 
Закон вірності : поезії. – К. : Рад. письменник, 1973. – 60 с
Крила Світязя : поезії. – К. : Рад. письменник, 1978. – 88 с.
Витоки : поезії. – К. : Молодь, 1979. – 72 с.
Вічно пам’ятати : поезії. – К. : Рад. письменник, 1983. – 118 с.
Кольори вересня : поезії. – Львів : Каменяр, 1985. – 54 с.
Краплі на листі : поезії. – К. : Рад. письменник, 1987. – 98 с.
Лесин кадуб : поезії. – Львів : Каменяр, 1991. – 111 с.
Під сузір’ям калини. – Луцьк : Гранослов, 1993. – 64 с.
Підрубане дерево роду : поема. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 32 с.

Яворник : повість, оповідання. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 172 с.
Де маминим голосом тиша мовчить…восьмивірші з рідного села. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2001. – 124 с.
При світлі сивої роси : з літературного щоденника, статті, виступи, рядки з рецензій, принагідні записи. – Луцьк : Вежа, 2001. – 272 с.
Зоря з криничної води : поезії. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2002, – 232 с.
Вихор у стиглому житі : повісті, оповідання, етюди. – Луцьк : Надстир’я, 2004. – 296 с.

 Визволяймося від лукавого : статті, рецензії, нотатки. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. – 156 с.
Кривавник рідного слова : поезії. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2004. – 40 с.
І піснею хата багата : твори для народного хору та вокальних ансамблів (у співавторстві). – Луцьк : Надстир’я, 2004. – 160 с.
Чого кигичуть «книги»? : поліські етюди. – Луцьк : Надстир’я, 2006. – 88 с.
Під сузір’ям калини : народознавчий календар. – 2-ге вид., допов. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2006. – 115 с.
Батько Рік і дванадцять місяців : вірш-казка. – Луцьк : Надстир’я, 2007. – 16 с.
Посвяти. Повітання. Побажання : поезії. – Луцьк : Волинська книга, 2007. – 148 с.
Кому важка наука рідномовності? – Луцьк : Надстир’я, 2008. – 80 с.

Великоднє світання : поезії. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. – 152 с.
Що крає у краї туман? : повість із життя, творчої і нетворчої діяльності неформального, непартійного мистецького товариства «Багаття». – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. – 76 с.
Вибрані твори : у 3 т. Т. 1 : поезії. – Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. – 624 с.

Про письменник
Від «Вершника» до «Великоднього світання» // Гей В. С. Вибрані твори. У 3 т. – Луцьк, 2011. – С. 13-21
Василь Гей // Уроки рідного слова.

Василь Гей // Волинь літературна : наші сучасники / ред.-упоряд. Н. Горик : зб. матеріалів про письм. Волині, членів НСПУ. – Луцьк, 2010. – С. 36-37
Василь Гей // Письменники Волині / упоряд. Н. Горик : довід. Волин. обл. орг. НСПУ. – Луцьк, 2010. – С. 10-13
Денисюк В. Творчість реалій життя і глибоких почуттів / В. Денисюк // Гей В. С. Вибрані твори. У 3 т. – Луцьк, 2011. – С. 6-13

 Письменники Волині – дітям // упоряд. М. Хомич. – Луцьк, 2003. – С. 29
Корнелюк Д. Гей Василь Степанович / Д. Корнелюк // Корнелюк Д. Духовне небо Волині. – Луцьк, 2007. – С. 239
Щоб у слові не вигас вогонь : сторінками творчості Василя Гея / упоряд. В. Денисюк. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2002. – 124 с.
Якубовська М. Витоки долі, роси і краси / М. Якубовська // Волинь літературна : наші сучасники / ред.-упоряд. Н. Горик : зб. матеріалів про письм. Волині, членів НСПУ. – Луцьк, 2010. – С. 39-45
***
Душа письменника болить за рідне слово і за свій народ // Луцький замок. – 2005. – 7 квіт. – С. 12
Клімчук Л. Доля, засіяна на Василя / Л. Клімчук // Луцький замок. – 2012. – № 3. – 19 січ. – С. 9
Клімчук Л. Про що говорять відомі волиняни біля багаття / Л. Клімчук // Луцький замок. – 2010. – № 14. – 1 квіт. – С. 10
Філатенко А. Незабутні зустрічі на сторінках книги / А. Філатенко // Волинь-нова. – 2010. – № 34. – 27 берез. – С. 11
Штинько В. Василеві Гею вручено медаль «Незалежність України» / В. Штинько // Волинь. – 2005. – 25 жовт. – С. 1

пʼятницю, січня 13, 2017

13 січня – 85 років від дня народження Івана Костири

   
  Костиря Іван Сергійовичукраїнський письменник, член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії ім. В. Короленка, премії ім. В. Шутова та Заслужений працівник культури України.
    Іван Костиря народився 13 січня 1932 року на хуторі Федорівка (тепер – село Федорівське) Межівського району Дніпропетровської області, у родині сільського вчителя. Дитинство і юність провів на Донбасі. Навчався у Дніпропетровській фельдшерській школі, потім – у Київському медичному інституті. Після закінчення інституту повернувся на Донбас, з 1957 по 1965 рік працював у Горлівці дитячим, шкільним лікарем, лікарем швидкої допомоги, а потім – психіатром.
   У 1967 році він закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві. Працював у геологічній експедиції та на арктичному криголамі, літературним співробітником в газетах «Социалистический Донбасс» і «Радянська Донеччина», завідуючим відділом російської прози та поезії в журналі «Донбасс».
   В останні роки життя мешкав у Донецьку. Наприкінці 1990-тих намагався перейти на українську мову у своїй творчості: «Намагаюся Перейти на українську мову. Важко… але мушу, маю стати прикладом для молодих. Не хочу, щоб вони повторили мою помилку…».
   Помер 27 серпня 2003 року, похований на Ново-Ігнатьєвському кладовищі Донецька.
   В багатому творчому доробку письменника видатне місце посідає трилогія: «Ненька», «Хата», «Доля». Це справжня дума про Україну: про її долю, історію та народ.
Сюжет повістей багатий на події, у котрих гартуються або, навпаки, руйнуються характери персонажів. Одні справжні люди: стійкі, мужні, навіть героїчні, інші втрачають свою людську гідність у гонитві за користю. Особливо привабливі у цих повістях жіночі постаті – власне, мати (повість «Ненька»), Гапка (повість «Хата»). Саме жіночі образи найперше запам’ятаються читачеві. Герої трилогії Костирі зрештою робляться немов рідними тому, хто заглиблюється у читання. Книга стане скарбом для тих, хто цінує справжню літературу, хто «вживається» у літературний твір крок за кроком, рядок за рядком, хто хоче побачити у книзі справжнє життя – з коханням та зрадою, щастям та розлукою, з усім тим, з чого, власне, складається доля.
Іван Костиря написав ряд повістей і оповідань для дітей і дорослих: «Капли светятся», «Муравський шлях», «У Первого брода», «Сторожевой курган», «Меж двух звезд», «Как зверята ума набирались»
Його медичне минуле знайшло відображення у повістях «Пора новолуний», «Ночные дежурства», «Детский доктор», «Родословное зеркало», «Врачебная тайна», «Срочный вызов»Написав кілька книг на краєзнавчу тематику: «Думы о Донбассе», «Думы о Диком Поле», «Думы о Донецком Кряже», дитячу науково-фантастичну повість «Сказка о солнечных братьях», «Хто чим хвалиться» та ін.
За відображення праці шахтарів у літературі письменник був нагороджений знаком «Шахтарська слава» III й II ступеня. В 1999 році він отримав заохочувальну премію та диплом Фонду пам'яті Олекси Тихого за кращу публікацію в періодиці матеріалів про Український правозахисний рух в СРСР (стаття "Донбас  колиска правозахисників і патріотів України").
    Якщо вас зацікавила надана інформація про письменник чи його твори, просимо звертатися до нашої книгозбірні.

Новорічно-різдвяні віншування.

      13 січня ми святкуємо свято Маланки, а 14 січня – свято Василя. У народі ці свята об'єдналися, і тепер ми їх називаємо Щедрий вечір, або Старий Новий рік.
Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю – щедру. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати своїх щедрувальників  чи ранішніх посіваьників. Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі, виконуючи величальні пісні для їх господарів.
Не оминули наші відвідувачі-щедрувальники одного із найулюбленіших своїх мість – бібліотеки. Адже, тут вони проводять безліч часу: читають обрані книги, користуються Інтернетом, цікавляться новинами із найсвіжіших періодичних видань чи просто відпочивають, насолоджуючись «живим» спілкуванням. Особливо частішають такі візити саме взимку, коли з'являється необідність заповнити довгі холодні вечори чимось цікавеньким.
Напередодні зимових свят, дорослі та ще зовсім юні користувачі активно приходили до нашої книгозбірні, щоб відшукати нові колядки, щедрівки, посівалки для себе чи своїх близьких. Інші ж діти, забажали бавитись у веселі та досить енергійні ігри зі сніжками, які їм запропонував бібліотекар.
Корисною виявилась година новорічно-різдвяних віншувань «Христос народився! Мир цій хаті!» та тематична виставка літератури.І ось, зворушливим і приємним результатом наших старань став візит юних віншувальників, які не тільки заспівали нові щедрівки, а й здивували гарними привітаннями для бібліотеки і її працівників.
Ми щиро вдячні всім нашим відвідувачам тільки за те що вони є, що не втомлюються брати участь у масових заходах, а також за те, що відгукуються на численні наші прохання. І нехай, всі почуті й оспівані найкращі побажання здійсняться для кожного з нас.