пʼятницю, листопада 11, 2011

Там, де живе рідна мова, живе український народ

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько –
Тільки камінь має.
(С. Воробкевич)
  Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління. 
    Мова – найдорожчий скарб будь-якого народу, це серце нації, яка робить державу сильною і високорозвиненою. Багато жорстоких випробувань пережила українська мова, мужньо витерпівши наругу і найлютіші часи заборон писемності рідною мовою. Але вона вистояла, ввібравши в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше: перший голос немовляти, голосний сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти, блакить високого неба і золото сонця пшеничних ланів, гіркоту поневіряння на чужині і відчуття піднесеності в молитві до Бога за рід свій, за Україну, за мир, добро і спокій на всій планеті.
Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг,
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.
                              (О. Олесь)
  Мова – це невичерпна духовна скарбниця, до якої народ безперервно докладає свій досвід, розум і почуття і, як говорив Панас Мирний: «Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ».
    В Україні традиційно відзначають свято української писемності та мови 9 листопада. Це свято було встановлено в нашій країні ще у 1997 року, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця – ченця Києво-Печерського монастиря, давньоруського письменника та історика, творця писемної історії Київської Русі, автора одного із найдавніших (початок XII століття) літописних творів "Повісті временних літ".
   З нагоди Дня української писемності та мови у бібліотеці було проведено літературну годину «Мово рідна, слово рідне …» та підготовлено перегляд  літератури, з якою ознайомили наших користувачів бібліотекарі. Учні школи прочитали вірші  та  звернулися до історії нашої писемності та мови.
Літературна година пройшла не тільки цікаво, але й з користю для наших читачів бібліотеки. Пам’ятаймо, що знайомлячись з рідною мовою, ми пізнаємо самих себе, свою історію, культуру.
  Тож, плекаймо нашу мову, щоб вона вічно жила у творах видатних українських письменників та поетів, в усній народній творчості та в серці кожного українця!
Міцна хай буде вся наша родина,
Своє коріння і плекаймо,й бережім.
Хай українська мова солов’їна
Підніметься і зазвучить,як гімн.
                                           (С.Давидова)