Любитівське озеро


З давніх-давен і до тепер, нашу мальовничу Волинь називають "синьоокою". І недаремно, адже, є тут численні озера, що загубилися серед зеленого моря дерев і кущів. 
Незаймані поліські озерно-болотні ландшафти, жива вода потужних підземних джерел, унікальний рослинний і тваринний світ  усе це Волинь, перлина нашої України.


Волинь моя, мій диво-край
Омріяний, оспіваний, розквітлий...
Чи то озерна світанкова синь,
Чи шум лісів при весняному вітрі,
Чи говір рік – того не знаю сам,
У чому більша притягальна сила
І в чім твоя найвидатніша краса,
Що так мене з тобою поріднила.
Уклін тобі, поліський диво-краю,
І дяка долі, що тебе я маю.
Один з прекрасних витворів природи Волині є озеро Любитівське, яке розташоване в центрі села Любитів, що на Ковельщині. Не маючи цього водного об'єкту любитівці, мабуть, не розуміли б на скільки є унікальною і неповторною природа нашого рідного краю. Це озеро вабить до себе своєю красою не тільки місцевих жителів, але й приїжджих відпочивальників, особливо влітку.
Існує сумна легенда, яка пов'язана з виникненням назви озера. В давнину на березі жили дві сім'ї. В одній ріс син, а в другій дочка. З часом юнак і дівчина покохали одне одного. Вони вирішили одружитися, але батьки не дозволили їм цього зробити. І тоді, не витримавши, закохані наклали на себе руки  втопившись в озері. На знак великого кохання та вірності, люди назвали озеро Любитівське, що походить від слова любов.
Побували на Любитівському озері і видатні люди. Це усім відома українська поетеса, наша землячка Леся Українка, яка оспівує з поетичною тонкістю краєвиди рідного краю у відомій всім «Лісовій пісні», та український поет Іван Франко, які у 1891 році, бувши на відпочинку у селі Любитів перепливали наше озеро.
Географічне положення
Любитівське озеро розташоване в центральній частині Волинської області, на південний схід від міста Ковель районного центру, за 12 км. від нього. Дістатися до нього можна двома шляхами: залізницею, напрямками Ковель-Луцьк, Ковель-Рівне, та автомобільним шляхом, напрямками Ковель-Ворона, Ковель-Перковичі, Ковель-Купичів
Загальна площа водної поверхні складає 0,8км
Середня глибина становить .
Рельєф
В геоморфологічному відношенні село разом з озером знаходиться в межах Волинської акумулятивної рівнини, відрізняється незначними абсолютними висотами, малим нахилом поверхні.
Для території, де знаходиться наше озеро характерне чергування горбистого рельєфу з рівними поверхнями в межах яких спостерігаються заболочені місця. В основі горбів, які складені валунно-гальковими і піщаним матеріалом, як правило лежать крейдові породи, які в багатьох місцях виступають на поверхню. Цей вид корисних копалин, як цементна сировина широко використовується людиною у господарській діяльності.
Щодо походження озера, то в цьому плані думка вчених розділилася. Існує одна думка, що озеро карстового походження, як і основна більшість озер Волині.
Карстові явища це процес розчинення підземними і поверхневими водами деяких гірських порід з утворенням різних западин на поверхні землі чи порожнини у її товщині. 
З легкорозчинних порід на території села поширені вапняки, крейда, мергелі, тощо. На їх поверхні з'являються заглиблення найчастіше карстові лійки. В них може потрапляти дрібнозернистий матеріал, який виноситься водами вище лежачих антропогенових відкладів (пісків, супісків, суглинків). Це сприяє формуванню в карстових западинах озер.
Інша думка стверджує, що Любитівське озеро льодовикового походження. Дно озера від території до центру має пологий схил, який має протяжність декілька кілометрів навколо озера. На таку форму рельєфу, як вважають вчені, вплинуло проходження давнього льодовика приблизно 290 тисяч років тому.
                                                                      Клімат
    За даними метеостанції, що розташована в м. Ковелі, клімат Ковельського району не відрізняється різким коливанням температури. Загальний період року, коли температура повітря вища 0 С, становить тут 260-270 днів і починається з першої декади березня. Період активної вегетації, коли температура повітря вища 0 С, починається з третьої декади квітня і триває до кінця вересня. Період червень-серпень найбільш сприятливий для відпочинку на озері.
     Відносна середня вологість повітря влітку досягає 70, а взимку - 80%. Максимум вологих днів припадає на жовтень. За кількістю опадів район відносять до зволожених. Багаторічна середньорічна сума опадів 595 - 605мм., найбільша ж кількість їх спостерігається у червні, липні, серпні (до 80 - 90мм. на місяць). Загалом у теплий період року випадає 70% опадів
     Зимовий період, що триває три місяці, характеризується хмарністю, частими потепліннями та невеликою кількістю опадів. Сніговий покрив тримається до 75 днів (висота його в середньому 10-13см.), а кількість морозних днів не перевищує 60 днів. Переважають західні вітри саме вони пом'якшують температурний режим району.
     Оскільки взимку середні температури січня становлять 4,6 С. Наше озеро в холодний період року замерзає, а на початку березня, з підвищенням температури вище 0 С скресає.
     Загалом клімат нашої місцевості помірно континентальний, вологий, з м'якою зимою і затяжними весною і осінню.
   Любитівське озеро живиться атмосферними опадами і підземними водами.
                                                            Органічний світ
    Рослинний світ озера своєрідний і відрізняється від інших рослинних угрупу-вань, оскільки водойма має більш однорідні умови існування. Рослини водойм мають менше світла, але не терплять від нестачі вологи. У воді коливання температури не такі різні, як у повітрі. Як і кожному угрупуванню, рослинності водойми властива ярусність.
Біля самого берега розташовуються пояс прибережних рослин: тут росте калюжниця. Навесні, у квітні-травні вона привертає увагу яскраво-жовтими квітками і блискучим темно-зеленими листочками. Цікавим є те, що рослина зацвітає повторно у вересні, на початку жовтня. Калюжниця не тільки окраса весняної природи, але й медонос, як і всі представники родини жовтецевих, калюжниця отруйна.
   Серед прибережних частин озера трапляються цикута отруйна. Це досить ви­сока зонтична рослина з пірчастими листочками, яку іноді приймають за морк­ву. Кореневище цикути має приємний запах і солодкуватий смак, всередині воно порожнисте. 
    Отруйна речовина  цикутосин міститься в усіх частинах рослини, особливо у кореневищі, яке може викликати смертельне отруєння.
    Також, серед прибережних рослин привертають увагу мати й мачуха, жовтець, пухівки та інші представники.
    Другий пояс рослин озера займають рослини мілководдя, до яких належить очерет, рогіз. Ці рослини нижніми частинами занурені у воду, а верхніми підносяться над нею, утворюючи високі зарості. Влітку очерет прикрашається густими пухнастими волотями. Від подиху вітру вони коливаються, наче танцюють під ніжну музику. 
Очерет  дуже корисна рослина: його їдять свійсь­кі тварини, люди використовують його як будівний матеріал, паливо. З очерету можна робити папір і багато інших, потрібних людині речей. Очерет очищає воду в озері.


     Рогіз вузьколистий є окрасою озера до пізньої осені. Коли рогіз відцвітає, утворюються темно-коричневі почайки з насіння. Дозріваючи, вони розлітаю­ться навкруги білими перлинами, що подібні до парашутиків кульбаб. Летять вони далеко, щоб дати початок новим рослинам. Рогіз також очищає водойму.
     Наступний пояс, де вода ще глибша, займають водні рослини з листками, що плавають на поверхні води  біле латаття, глечики жовті.
     В озері є рослини, які все життя проводять під водою, деякі з них укорінюю­ться в ґрунті (елодея, рдесник), а деякі не укорінюються (кушир, пухирник).
     До найбільш поширених вільно плаваючих рослин належить ряска. З'являє­ться ряска в озері пізно на весні. Зимує вона на дні водойми, а весною, коли вода прогрівається, ряска піднімається на поверхню. Спочатку її небагато, але в теплій воді вона швидко розмножується. Поступово вода все більше і більше затягується ряскою. Живляться ряскою дикі і свійські качки, гуси.
На східному березі озера розміщений сільський парк. Тут зустрічаються такі види дерев  каштан, клен, береза, ялина, горобина та інші, а також декілька видів кущових насаджень. Практично на всіх узбережжях озера зустрічаються тополі.
Озеро багате рибними запасами. В ньому водяться карасі, щуки, окуні, коропи, линки й інші види риб. В озері зустрічаються представники ракоподіб­них  рак річковий
Для водного об'єкту характерні перелітні птахи: качки, гуси. Інколи буває, що залітають лебеді шипуни, що є дуже великою рідкістю для місцевих жителів, які не тільки любуються ними, а й підкормлюють їх.
Серед ссавців зустрічаються ондатра і деякі види гризунів. Також виявилося, що в нашому озері живе болотна черепаха.
Рекреація і охорона
       Помірно-теплий клімат, розміщення озера в центрі села, живописні ландшафти сприяють відпочинку людей, особливо влітку. На жаль тут немає відповідних закладів, які сприяли б розвитку активних форм відпочинку. Тому люди відпочивають на тому чи іншому березі озера тільки в наметах.
    Природоохоронна робота тут проводиться на низькому рівні. Озеро забруднене, і забруднюється самими людьми. Для водойми характерна велика товща мулу; кругом росте дуже багато очерету, яким щороку заростає все більше і більше чистих ділянок озера. Це є великою проблемою як нашого озера, так і багатьох озер Волині.
     Час від часу на озері проводять заміри та аналізи на наявність небезпечних інфекцій, завозиться пісок на пляжі, чистять берег озера від заростей, встановлені спеціальні бочки для сміття. Але всі ці дії не завжди є своєчасні та ефективні.
Отже, для врятування озера необхідно передбачити ретельну очистку, створи­ти систему природоохоронних засобів і зрештою, потрібно нам самим залишатися цивілізовано-культурними людьми, дбати про чистоту озера й для майбутніх поколінь!!! 

1 коментар:

  1. Викладений матеріал зібраний учнями гуртка Любитівської ЗОШ та їх керівником Дубенською Іриною Михайлівною.
    Корегувала і доповнила текст бібліотекар Войтюк Ю.П.
    Використані фото: Гузовського П. М., Павлючика Д., Войтюк Ю.П

    ВідповістиВидалити