неділя, 14 жовтня 2012 р.


      Початком зими в українському селі вважалося одне з найбільших церковних свят року свято ПокроваПокров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії, в народі його ще називають Третя Пречиста. Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво і клопотання за нас перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події далекої Візантійської епохи, з якої походить коріння національного українського свята. Воно було встановлене на честь з’явлення  Пресвятої Богородиці в Влахернському храмі Константинополя біля 910 року. Віруючі українці в цей день урочисто ідуть до церкви.
        У спадщині української  духовної культури тема Покрову Богородиці займає окреме важливе місце. Вона знайшла своє відображення в обрядах, звичаях, усній народній творчості, а саме свято символізує зв'язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу. До Покрови всі польові роботи мали бути закінчені, озимина посіяна, земля зорана. На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою і більшість народних прикмет здійснювались. 
    А ще, це свято — покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту. 
    Загальновідомою ознакою Покрови є те, що Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем. Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову снігн - буде багато весіль. Цікаво,що в народі збереглося повір’я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: «Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря - добром», або ж:
Пресвята Покрiвонько,
Перед твоїм кривалом.
Голови схиляємо.
Прохаємо, Покрiвонько,
Од лиха укрити,
Здоров'ячко наше.
Знов нам обновити.
      Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву  - Козацька Покрова. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається ще й як День українського козацтва. Цього дня у них відбувалися вибори нового отамана.

              Скрізь гриміла ваша слава,
            Що живе й донині.
          Стала слава козацькою
         Славою Вкраїни.
Наші визволителі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Запорожці мали на Січі Покровську Церкву, від якої починали свої походи на ворогів.
   А срібло-золото на три частини паювали:
 Першу частину брали, на церкви накладали,
        На святую Січовую Покрову давали –
 Котрі давнім козацьким скарбом будували,
         Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
          Милосердного Бога благали.
 Вони будували багато однойменних храмів та шанували ікони Пресвятої Богородиці, носили натільний хрест з її зображенням. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття вціліли до нашого часу.
     І в нашому мальовничому селі Любитів, яке є одним з найбільших і найдревніших поселень Ковельщини, збереглася унікальна історична пам’ятка архітектури, яка охороняється державою і є гордістю любитівців – церква, зведена в ім’я Покрови Пресвятої Богоматері.


Цей храм Пречиста Діва освятила,
Коли з’явилась в благодатний час
І омофором всіх своїм накрила,
Й оберігає щохвилинно нас.
      3 квітня 1992 рішенням №76 виконкому Волинської обласної ради церква отримала статус пам'ятки архітектури XVIII століття, місцевого значення.
Стоїть вона майже в центрі села на невеликому пагорбі. Використовується громадою Української православної церкви Московського патріархату. Громада відноситься до Володимир-Волинської єпархії.
      Точних відомостей про дату зведення храму та його будівничого немає. Відомо лише, що він побудований католиками. Про це свідчить вхід з північної сторони, вівтар з південного боку. На косяку дверей є знак, який стверджує, що церква відремонтована в 1794 році.
       В 1830 році церква встановлена на кам’яний мур. В 1871 році було перебудовано верхню частину церкви, в передній частині церкви було зведено дзвіницю. Таким чином церква набула більш православного вигляду. Попереду церкви збудовано дзвіницю.
 Дзвони, дзвони нам безупину,
Буди зі сну і клич у храм.
  Дзвони, дзвони на Божу славу
На радість ангелам і нам…
       Будівля виключно дерев’яна, зовні пофарбована у блакитний колір. Завершує храм 2 куполи, покриті металом. Більшою частиною у своїй основі він збудований у вигляді хреста. Зовні, на верхньому місці розміщена дуже стара ікона Пресвятої Богоматері з Богодитятком на лівій руці. За православною традицією більшість ікон розміщуються в середині церкви, проте давня розташована ззовні — зверху над входом, вгорі в колі променів – зображення святого Духа.
        Церква мала колись 4 дзвони. Однак на даний час церква має три дзвони:
один великий і два менших. Менші дзвони відлиті у 1929 році, а великий - у 1876 році за настоятеля І. Новоселецького, стараннями Кузьми Косовського, на яких зазначено: «Вілька для церкви в Любитові, на кошти віруючих» . На дзвоні міститься зображення Ісуса Христа та Іоанна Хрестителя. 

 Свята  Покрова, Свята  Покрова,
Земля  встелила  синій  цвіт.
Церковний  дзвін  лунав  довкола
І  в  глибину  душі  проліг.
        В 1877 році влаштований новий, у три яруси, іконостас, придбаний на кошти віруючих. На самому верху іконостасу розміщений хрест із зображенням на ньому розіп’ятого Господа Ісуса Хреста.
        Незважаючи на всі негаразди двадцятого століття (революції, війни, атеїстичний час), церква постійно діяла. Навіть під час Великої Вітчизняної війни в Божому храмі велись богослужіння. З вуст старожилів – любитівців, в той час у Покровській церкві зберігались цінні ікони – ікона Святого Миколая та ікона Божої Матері 17 століття. Після війни ці святині були повернуті у відкриті церкви навколишніх сіл.
        У сільському храмі на сьогоднішній день є кілька церковних книг. Пам’ятками історії і культури, які зберігаються в церкві є :ікона «Богородиця Одигітрія» запрестольна (108 х 82) XVIII ст.;ікона «Святий Миколай»(115 х 78) І пол. ХІХ ст.;Царські ворота кін. XVIII ст.;крісло.
        Священнослужителями приходу в різні часи працювали Василій Конинський (1795 – 1798рр.), Павло Шамкевич (1798 – 1799 рр.), Федір Кирилович (1799 – 1800рр.), Фома Антонович (1800 – 1801 рр.), Антоній Ржондковський (1801 – 1844 рр.), Микола Ненадкевич (1845 – 1848 рр.), Іполит Скабалланович (1848 – 1860 рр.).
        На початку ХХ ст. священиком був Петро Дашкевич, випускник Волинської семінарії, а псаломщиком – Яків Соминський. До речі, могила Петра Дашкевича знаходиться на церковному подвір’ї. До 2010 року впродовж 20 років парафіяльним священиком був отець Михайло (в миру Марчук Михайло Никандрович). На даний час богослужіння у Свято-Покровській церкві здійснює отець Василій.
     Кожної неділі і в усі свята віруючі поспішають до свого храму, де відчувають душевний спокій і благодать.
      Свято Покрови є ще й престольним святом у селі Любитів. За звичаєм, щороку жителі і гості села вранці йдуть до церкви, щоб помолитися і віддати шану Пресвятій Богородиці.  

Протоптані за довгий час стежини
З усіх сторін у славний храм ведуть.
І тихий спів, і дзвін величний лине,
А люди поспішають - йдуть і йдуть.

       До свята у бібліотеці було підготовлену викладку літератури "Будуємо храм душі своєї" та проведено інформаційну годину "Духовна скарбниця Свято -Покровська церква". Користувачі бібліотеки мали змогу скористатися даною літературою та Інтернет-ресурсами для покращення знань про свято, його походження, традиції та храми, які будувались на честь Покрови.
       Наш народ завжди шукав такої допомоги й опіки, проти якої не може встояти жодна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Пречистої Діви Марії. Тому свято Покрова завжди було і є для нашого українського народу днем великого вияву любові і вдячності до Пресвятої Богородиці та днем звеличення її покрова й заступництва.
     Так, ми віримо, що гаряча набожність нашого народу до Пресвятої Богородиці, як своєї Покровительки й Заступниці, є найкращою запорукою для щасливої долі та захисту нашого народу від усіляких бід, напастей та страждань.
Свята Покровонько, як мати,
ти нам дитинство зігрівай,
і українську нашу хату,
і наш веселий рідний край!


Немає коментарів:

Дописати коментар