субота, 9 листопада 2013 р.

О, мово моя, душа голосна України

Рідна мово моя, поетична, пісенна,
Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я!
Як народу душа, щира, ніжна, натхненна,
Ти найкраща у світі, бо рідна, моя!

Україна... Вільна і волелюбна держава у центрі Європи зі своєю власною історією, культурою і чарівною, милозвучною, калиновою мовою. Мова – бездонна криниця мудрості народної, його душа, невичерпне джерело багатства.
    Українська мова поетична і ніжна, як пісня народу, багата, як земля, красива, як світанок весняний, чарівна, як казка. За красою звучання вона серед наймелозвучніших мов світу, що дзвенить  чистим струмочком і заворожує добрі серця, звучить піснями тужними і веселими, сміється прислів’ями і порівняннями, дошкуляє ущипливим словом, заворожує казками, загадує такі загадки, що не всяк їх і розгадає! А ще вона розповідає про минувшину і про сьогодення, дає надію на світле майбутнє. 
Серце народу – це мова, це слово,
Нації гордість, культура, престиж.
Той, хто цурається рідної мови,
Ранить народ в саме серце, як ніж.
З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, пере­казах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. А тепер, весь світ віддає шану великим володарям українського слова, творцям літературної мови – Т.Шевченку, І.Франку, Л.Українці, Г.Сковороді, М.Коцюбинському, І. Нечуєві-Левицькому, І. Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, які передати прийдешнім поколінням гідну спад­щину, котру треба примножувати та оберігати.
Мова – це велике досягнення людства. І дуже важливо для спілкування добре знати мови інших народів, але найперше досконало потрібно знати свою рідну мову. А для цього потрібно з дитинства виховувати почуття любові до всього рідного і дорогого, треба вміло прищеплювати інтерес до усної народної творчості, обрядів, звичаїв, мови.   
Мова – це людства досягнення дивне.
Мова – це нація, спільність і час.
Мова моя українська чарівна
Є найрідніша для кожного з нас!
Віддаючи шану нашій мові, з 1997 року президентом України був заснований День української писемності та мови. 9 листопада – це ще й день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця. Він був послідовником знаменитих болгарських священників Кирила та Мефодія – творців слов'янської писемності, а також, став прабатьком української писемної мови.
Ми – українці з мовою своєю,
 У нас держава й мудрий є народ.
І поки стежкою ідемо однією,
Ми з мовою досягнемо висот.
  Сьогодні ж, 9 листопада, як і щороку, ми долучилися до масових заходів країни спрямованих на популяризацію та шанобливого ставлення до української  мови.
На запрошення нашої бібліотеки щодо спільного проведення історичної години «О, мово моя, душа голосна України», відгукнулися школярі Любитівської ЗОШ, які поставилися до цього не тільки відповідально, але й творчо.
Ведучі заходу, якими були самі учні, нагадали присутнім історію розвитку писемності,основи сучасного алфавіту, діяльність їх основоположників та митців, які своєю творчістю боролися за нашу мову
Той, хто рідну мову поважає,
Живучи у рідному краю,
Той усі вершини подолає
І не зрадить матінку свою.
 Подальші історичні факти, про які розповідали діти, просто вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і українську націю. 
 Згадали діти й той тернистий шлях, який довелося пройти у своєму становленні сучасній українській мові. Протягом всього заходу з уст учнів звучали по­етичні перлини про мову
 
По закінченню заходу, діти активно відповідали на запитання тематичної вікторини, чим показали чудові знання української мови. А також, усі присутні знайомилися з цікавою виставкою літератури, яку заздалегідь підготували бібліотекарі.
Люби свій край, моя дитино,
Тут з-під верби джерельце б’є...
А рідна мова й Україна –
Це найдорожче, що в нас є!
     Сподіваємось, що тепер всі ще наполегливіше будуть вивчати рідну мову, щоб знати її  та вільно розмовляти. І скільки б ми не зверталися до неї, а кожного разу відкриваємо для себе щось нове, бо вона для нас найкраща у світі, найрідніша від діда-прадіда, від самої колиски. 
 
О мово рідна, ти для нас, як мати,
З тобою відкриваєм дивосвіт.
І українською вчимося розмовляти
З колиски самої, з маленьких літ.
     Тож, щоб покращити знання та збагатити свій словниковий запас, потрібно ще й багато читати. Бо ж, недаремно у народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає», «Книга вчить, як на світі жить».
     Вчіться, читайте, вивчайте. Лише одне запам’ятайте – своєї мови не цурайтесь! Куди б ти не пішов твоя Батьківщина, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою. І нехай звучить, наша мова, гордо і чисто! Адже, вона достойна того, щоб її слухав цілий світ, щоб до неї прислухалась уся Земля!
Лети, наша мово прекрасна, над світом
У казці, у пісні, у прозі й віршах!
З любов’ю і щирим весняним привітом
Лишайся у добрих і щирих серцях!

Немає коментарів:

Дописати коментар