неділя, 26 листопада 2017 р.

Голодомор: почути голос крізь мовчання


Остання субота листопада День пам'яті жертв голодомо́рів в Україні 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років.  
Найстрашніший і наймасовіший був голод 1932-33 років, який визнано геноцидом українського народу. Кількість полеглих у пекельних голодних муках вимірюється не в сотнях і навіть не у тисячах, а у мільйонах. Ті страшні часи, чорні дні і ночі, що випали на долю працелюбної та волелюбної нації, яка жила на щедрій родючій землі, не забудуться ніколи.
Вже традиційно, напередодні чи безпосередньо в поминальний день, свідомі та небайдужі громадяни стають учасниками різноманітних тематичних заходів та акцій, засвідчуючи цим свою шану та скорботу до безневинних жертв голодомору.
Не менш важливими є поминальні служби в українських церквах. Так, у  храмі Святої Покрови УПЦ КП віруючі парафіяни молитовно пом'янули жертв голодоморів та політичних репресій українського народу.
А у нашій книгозбірні було проведено годину пам’яті «Голодомор: почути голос крізь мовчання».
       Захід розпочався традиційною жалібною мелодією, а пізніше відлуння метронома відлічило хвилину мовчання.
       Далі ведучі нагадали присутнім слухачам про усі жахіття, які довелося пережити замореним голодом і закатованих в тюрмах і таборах простих українських селян. І що найжахливіше, все це було зумисно сплановано тогочасним керівництвом радянського союзу. Тоді нещасних людей безжально прирекли на довгу, моторошну і тиху смерть.
Також, доречним доповненням дійства стали тематично-поетичні рядки дітей, які прозвучали особливо зворушливо з вуст Матвіюк Наталі та Кушнірук Юлії. А ось, учень 4 класу Приймачук Ілля виступив з мудрою промовою про символ життя та святості хліб, після чого, хлопчик пригостив ним усіх присутніх, нагадуючи, як важливо шанувати й бережливо ставитися до нього.
Не могло обійтися і без перегляду тематичного відеофільму «Голодомор».
Закінчився захід переглядом виставки літератури «Голодомор: не маємо права забути».
Тож, дорогі друзі, давайте будем пам’ятати про те, що День памяті жертв голодоморів – це наша історична пам'ять, страшна, але потрібна нам для того, щоб не повторити більше жахливих помилок, що коштували життя цілим поколінням.

2 коментарі:

  1. Навіть не збагну, як зреагувати. Але не відповісти не можу. Нас цькували, в кайдани заковували, голодом мордували, очі випалювали... навіть незрячих, і тих боялися. А зі страху - ненавиділи. Але народ вистояв - бо з нами Бог! Слід пам'ятати навіть найболючішу сторінку життя свого народу, щоб не дозволити ніякому окупанту, повторити її навіть через віки. Дякую, що висвітлюєте цю історію. Благослови вас Бог!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Щиро дякую!!! Пам'ятати, віддати шану загиблим і не допустити подібного - це наш обов'язок перед майбутнім поколінням!!!

      Видалити