четвер, 21 лютого 2019 р.

Звучи, рідна мово!


Рідна мова – основа духовного життя народу, а її втрата, як казав український письменник Панас Мирний, "смерть для його душі".
   Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати свою історію, рідну мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, – це не лише ознака культурної, освіченої людини, а й священний обов'язок кожного з нас.

З нагоди Міжнародного дня рідної мови в нашій бібліотеці проведено літературну годину «Слово наше рідне, слово України».

Мета заходу: розширити знання учнів про рідну українську мову, показати її красу та багатство за допомогою веселих й інтелектуальних забав, читання поетичних творів; розвивати мовлення учнів та бажання розмовляти українською; формувати розуміння того, що українська мова – наш національний скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава.

Літературна година розпочалася із короткого тематичного вступу бібліотекаря, після чого пролунали уривки із віршованих творів Воробкевича С., Оринчака І. у виконанні школярів 5-7кл., а саме: Томашевича Стаса, Кушнір Юлії, Шворака Артема.
Ну а далі, всі присутні юні учасники заходу, як самостійно, так і в сформованих командах брали активну участь в цікавих конкурсах «Шаради слів», «Збери літери у слово», « Підбери синоніми, антоніми»; розважальній грі «Милозвучний словотвір», «Пісенна пантоміма», а також, розгадуванні цікавих кросвордів й загадок.


Також, цього дня діти ознайомитись з книжковою виставкою «Ти накраща у світі, рідна мово моя».
 
По закінченню дійства всі його учасники побазали зробити памятне селфі, що повсякчас нагадуватиме їм про весело проведений час.
Тож, сподіваємось, що ця літературна година стане корисним уроком для кожного її учасника, а мета заходу виправдає наші очікування.
А ще, ми повинні знати й поважати працю відомих майстрів українського слова, пам’ятати їх боротьбу за рідну мову в найважчі роки заборон, заповіти поетів і письменників своїм нащадкам – любити і берегти все українське. Адже, якщо ми хочемо, щоб нас поважали, вважав Б. Грінченко, - треба бути українцями "думкою, мовою, ділом".