неділя, 8 листопада 2015 р.

Мова всіх єднає...


 
   Любов нашого народу до української мови, як і до Батьківщини завжди була нероздільною. Бо як говорить давня мудрість «Поки живе моважитиме й народ».
Доля української мови повна злетів і падінь, періодів розквіту та занепаду. Адже, на шляху нашої мовної незалежності доля увесь час посилала нам нові випробування. І хоча сьогодні української мова є державною мовою й для більшості її громадян є рідною, але це питання стало дедалі загостюватись нашими ворогами. І щоб не сталось не виправного лиха, кожен має усвідомити  особисту відповідальність, щодо питання «бути чи не бути» українській  державі, свою причетність до відродження та збагачення української мови. 
«Мова всіх єднає» – під таким девізом у нашій бібліотеці розпочалося літературне свято присвячене Дню української писемності та мови для учнів Любитівської школи. 
Головною метою цього заходу стало намагання донести до юних відвідувачів бібліотеки значення рідної мови у житті кожного українця.
Дійство розпочалося із святкового привітання та розповіді бібліотекаря про складні історичні випробування, які довелося зазнати нашому народу в мовній культурі; про численні заборони писати рідною мовою українським діячам та письменникам
 про братів Кирила та Мефодія, яких вважають засновниками слов'янської писемності.
Далі про багатство, красу та мелодійність української мови, якою ми розмовляємо, думаємо, без якої не мислимо свого існування, йшлося у численних поезіях, скоромовках, прислів’ях дітей та ведучих заходу Павлючиків Насті та Дмитра
 
Серед глядачів на святі було чимало рідних, друзів та знайомих наших юних учасників, які прийшли не тільки підтримати їх, а й самі активно приймали участь у веселій грі-пантомімі «Мовограй» та пізнавальній вікторині «Солов’їна, калинова, хай усіх єднає мова!»
Чудовим доповненням свята була й тематична викладка літератури «Бринить – співає наша мова, чарує, тішить і п’янить», яка привертала увагу всіх присутніх.
На згадку про гарно та корисно проведений час, у дітей залишаться не тільки спогади, а й знання та веселе колективне фото. 

І нехай від сьогодні і навіки палка любов до української мови оселиться у наших душах, мова, яка відкриває всю глибину людської мудрості, надає ясність думки і відчуття власної гідності. 
Тож, не будьмо байдужими до її долі і робімо усе можливе для розвитку та поширення в усіх сферах нашого життя, бо вона є однією із найкрасивіших мов світу і гідна того, щоб нею пишались!

Немає коментарів:

Дописати коментар