Вшануємо руки золоті

     Україна! Країна звичаїв та обрядів, гучної пісні та швидкого танцю, чарівної та багатої природи, а головне – добрих, гостинних та працьовитих людей українського села.

Україна – це сільська честь, це правда рідного краю, це гордість предків за своїх нащадків, що й зараз зберігають вікові цінності праці на землі.

Франсуа Кене писав так: «Земля – єдине джерело багатства, і лише сільське господарство його примножує».

Так уже повелося, що українське село, в основному, працює, а не святкує. Але щедра осінь подарував нам – День працівників сільського господарства – професійне свято усіх селян, працівників-аграріїв, творців народного добробуту, опори країни. Це свято увінчує напружений, сповнений клопотами хліборобський рік .

Возславимо тих, хто про землю дбає в житті,

Хто завжди, щоднини поспішає добро сотворити

Возславим труди ваші, душі і руки святі,

Бо ж маємо їм по заслугах сьогодні воздати.

Тож, відзначаючи щорічно працю невтомних трударів українського села, наша держава вшановує і визнає звитяжну працю хліборобів, які працюють на благо України.

Цьогоріч це свято припадає на 17 листопада. Для селян це ще й чудова нагода зібратися разом, озирнутися та підбити підсумки своєї роботи  і звісно ж, визначити завдання, перспективи на майбутнє. Вже традиційно, у Любитівському Будинку культури зібралась уся сільська громада, щоб гучно відзначали своє професійне свято, віддати шану кращим трударям рідного села.

Возславим за те, що серця ваші в праці горять

Невтомних і мудрих, і відданих справі до скону,

Дозвольте усіх вас зі святом ясним привітать

Спасибі вам щире за вашу нелегку роботу

Адже, нинішнього року усі керівники та фахівці господарств, фермери доклали чимало зусиль для того, щоб закріпити позитивні тенденції в розвитку сільськогосподарського виробництва району. І лише завдяки їхній наполегливій праці та умілому господарюванню досягнення в сільському господарстві останніх років постійно зростають, а полиці наших магазинів все більше наповнюються якісними українськими продуктами.

Свято під назвою "Вшануємо руки золоті", розпочалося із привітання юних аматорів сцени, які ліричними рядками та із запашним хлібом у руках, привітали усіх присутніх у залі.

Із вступним словом до шановного зібрання звернувся голова Любитівської сілької ради Павлов В.І.

     Продовжили щиросердечні вітання й інші учасники дійства, які шанобливими словами та улюбленими тематичними піснями додавали святкового настрою.

Вам пісня і земне спасибі,
Невтомні руки трударів,
Що пахнуть молоком і хлібом,
Цвітінням росяних полів.

 Прозвучали такі пісні, як: «Зеленеє жито», «Гай, гай зелененький», «Червонії бурячки», «Край, де я родилась», «Ой ти, хмелю», «Волинь», «Червона калина», «А я все дивлюся» та багато інших.

Найзворушливішими були музичні вітання від наймолодших учасників свята.

До вітального слова та відзначення кращих працівників був запрошений місцевий голова фермерського господарства «Фасти» Шайнюк Олександр Костянтинович.

Під щирі оплески своїх односельчан, на сцену за відзнаками виходили як досвідчені знавці своєї справи, так і молоді трударі-початківці, які заслужили повагу нелегкою та сумлінною працею на рідній землі.

По закінченню свята усіх присутніх почастували запашним свіжоспеченим короваєм, а також, зазвучала символічна пісня "Многії літа".

Ми також, приєднуємось до численних привітань і бажаємо усім працівникам сільського господарства міцного здоров’я, невичерпної енергії, здійснення усіх мрій та сподівань. Нехай кожному з вас щедро віддячує професійна нива. Тепла і затишку вашим родинам, щедрого святкового застілля!!!

Дай Бог вам миру, щастя і здоров'я,
Добра, достатку, злагоди в сім'ї.
Щоб щедрий лан з великою любов'ю
Вам дарував високі врожаї.
І рід завзятий повсякчас
Нехай усюди прославляє вас!

О, мово моя, душа голосна України

Рідна мово моя, поетична, пісенна,

Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я!

Як народу душа, щира, ніжна, натхненна,

Ти найкраща у світі, бо рідна, моя!

Україна... Вільна і волелюбна держава у центрі Європи зі своєю власною історією, культурою і чарівною, милозвучною, калиновою мовою. Мова – бездонна криниця мудрості народної, його душа, невичерпне джерело багатства.
    Українська мова поетична і ніжна, як пісня народу, багата, як земля, красива, як світанок весняний, чарівна, як казка. За красою звучання вона серед наймелозвучніших мов світу, що дзвенить  чистим струмочком і заворожує добрі серця, звучить піснями тужними і веселими, сміється прислів’ями і порівняннями, дошкуляє ущипливим словом, заворожує казками, загадує такі загадки, що не всяк їх і розгадає! А ще вона розповідає про минувшину і про сьогодення, дає надію на світле майбутнє. 

Серце народу – це мова, це слово,

Нації гордість, культура, престиж.

Той, хто цурається рідної мови,

Ранить народ в саме серце, як ніж.

З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, пере­казах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. А тепер, весь світ віддає шану великим володарям українського слова, творцям літературної мови – Т.Шевченку, І.Франку, Л.Українці, Г.Сковороді, М.Коцюбинському, І. Нечуєві-Левицькому, І. Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, які передати прийдешнім поколінням гідну спад­щину, котру треба примножувати та оберігати.

Мова – це велике досягнення людства. І дуже важливо для спілкування добре знати мови інших народів, але найперше досконало потрібно знати свою рідну мову. А для цього потрібно з дитинства виховувати почуття любові до всього рідного і дорогого, треба вміло прищеплювати інтерес до усної народної творчості, обрядів, звичаїв, мови.   

Мова – це людства досягнення дивне.
Мова – це нація, спільність і час.
Мова моя українська чарівна
Є найрідніша для кожного з нас!

Віддаючи шану нашій мові, з 1997 року президентом України був заснований День української писемності та мови. 9 листопада – це ще й день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця. Він був послідовником знаменитих болгарських священників Кирила та Мефодія – творців слов'янської писемності, а також, став прабатьком української писемної мови.

Ми – українці з мовою своєю,
 У нас держава й мудрий є народ.
І поки стежкою ідемо однією,
Ми з мовою досягнемо висот.

  Сьогодні ж, 9 листопада, як і щороку, ми долучилися до масових заходів країни спрямованих на популяризацію та шанобливого ставлення до української  мови.

На запрошення нашої бібліотеки щодо спільного проведення історичної години «О, мово моя, душа голосна України», відгукнулися школярі Любитівської ЗОШ, які поставилися до цього не тільки відповідально, але й творчо.

Ведучі заходу, якими були самі учні, нагадали присутнім історію розвитку писемності,основи сучасного алфавіту, діяльність їх основоположників та митців, які своєю творчістю боролися за нашу мову. 

Той, хто рідну мову поважає,

Живучи у рідному краю,

Той усі вершини подолає

І не зрадить матінку свою.

 Подальші історичні факти, про які розповідали діти, просто вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і українську націю. 

 Згадали діти й той тернистий шлях, який довелося пройти у своєму становленні сучасній українській мові. Протягом всього заходу з уст учнів звучали по­етичні перлини про мову. 

 

По закінченню заходу, діти активно відповідали на запитання тематичної вікторини, чим показали чудові знання української мови. А також, усі присутні знайомилися з цікавою виставкою літератури, яку заздалегідь підготували бібліотекарі.

Люби свій край, моя дитино,

Тут з-під верби джерельце б’є...

А рідна мова й Україна –

Це найдорожче, що в нас є!

     Сподіваємось, що тепер всі ще наполегливіше будуть вивчати рідну мову, щоб знати її  та вільно розмовляти. І скільки б ми не зверталися до неї, а кожного разу відкриваємо для себе щось нове, бо вона для нас найкраща у світі, найрідніша від діда-прадіда, від самої колиски. 

 

О мово рідна, ти для нас, як мати,
З тобою відкриваєм дивосвіт.
І українською вчимося розмовляти
З колиски самої, з маленьких літ.

     Тож, щоб покращити знання та збагатити свій словниковий запас, потрібно ще й багато читати. Бо ж, недаремно у народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає», «Книга вчить, як на світі жить».

     Вчіться, читайте, вивчайте. Лише одне запам’ятайте – своєї мови не цурайтесь! Куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою. І нехай звучить, наша мова, гордо і чисто! Адже, вона достойна того, щоб її слухав цілий світ, щоб до неї прислухалась уся Земля!

Лети, наша мово прекрасна, над світом

У казці, у пісні, у прозі й віршах!

З любов’ю і щирим весняним привітом

Лишайся у добрих і щирих серцях!

А в моєму саду ще затрималось літо...

   
    Осінь приносить у наші сади незвичайні, ні з чим незрівнянні відчуття. Це і тиша туманів, і свіжість дощу, і особливий стан землі, яка відпочиває та готується до сну. 
    А ще це терпкий, підбадьорливий запах опалого листя і неповторні яскраві осінні фарби, які напередодні холодної зими, є особливо цінними. 

Це осінь п’янка кольорова й мінлива

Під сонечком щедрим розквітла.
І стільки в ній радості, казки і дива 
Тривоги і ніжного світла.  

     І вже середина осені, і красень-жовтень мандрує по лісах і гаях, садках та квітниках, дофарбовує ще непомічені осінню листочки на деревах і кущах, засвічує останні вогники осені – осінні квіти. Айстри, жоржини, чорнобривці, троянди – зірки осіннього саду.

Жоржини, жоржини – рожеві і білі,

Червоні й жовті в саду розцвіли,

Коли б не морозяні дні посивілі,

Вони б і зимою нам радість несли.

       Та головна партія квіткового оркестру о цій порі безперечно належить красуні-хризантемі.  
                  Хризантеми, хризантеми 
                                 Шепчуть тихо восени:
                               «Хоч і холод, ми цвітемо
                                  І весняні бачим сни».

  Осінь ніби випробовує їх першими приморозками та холодними вітрами. Умившись першою памороззю, осінні красуні стають ще гарнішими. Всі ці квіти, при правильному догляді, можуть простоїти до пізньої осені, поки їх не запорошить сніг.

 У листі чорнобривці доцвітають,
Немов жаринки на рудому тлі.
Тихенько дні осінні догорають,
Вже десь зима ступає по землі.

    Зазвичай, дбайливі квітникарі встигають подбати про свої рослини, та вже так сталося, що цьогоріч, вересневі приморозки значно пошкодили найтендітніших улюбленців своїх господарів.

    Та це не стосується присадибної ділянки нашої вправної квітникарки та активної учасниці клубу «Квітникар», Мартинюк Ніни Іванівни. 
    Яскраві фарби, пишні квіти, сильні аромати, а також, холодні відтінки осінньоквітучих цибулевих, строкатий килим багатолітників і хвилястий океан декоративних трав. Таку осінню чудо-палітру, наприкінці жовтня ми побачили у Ніни Іванівни, вже вкотре завітавши до її гостинного двору. 
    Осінь щедро обдарувала квітник господині унікальними квітами, що гідно завершують нинішній сезон. Один із численних і безсумнівних хітів осіннього саду нашої квітникарки – чудові гортензії, широке різноманіття видів і сортів яких дозволяє вибрати рослини на будь-який смак. 
     І хоча ми застали невтомну трудівницю при ділі, та вона радо приділила нам час і поділилася власними напрацюваннями щодо вирощування, догляду і зберігання своїх зелених та квітучих улюбленців.

А квіти гарні, розмаїті,

Ввібрали диво-кольори.

Видовище найкраще в світі,

Казкове, що не говори...

    "Вереснева негода зіпсувала тільки декілька кімнатних рослин, які були висаджені у відкритий ґрунт, – чесно зізналася садівниця, а згодом продовжила:  Та й у жовтні роботи вдосталь. Кожна з рослин все ще потребує нашої уваги: одні ще цвітуть, інші обдаровують нас насінням, а треті вже готові до зимового сну.

    Тож, якщо ви хочете, щоб ваш квітник радував вас цвітінням від підсніжників і крокусів навесні до пізніх хризантем і багаторічних айстр восени, мусите знати – де найкраще росте та чи інша рослина, на сонці чи в тіні, як часто її поливати, коли пересаджувати, як і коли обрізувати, чим і скільки підживлювати, які шкідники можуть вражати і як із ними боротися, де рослина зимує, з якими сусідами ростиме найкраще та інше.
    Кожна квітка, кущ особливо гарні тоді, коли вони не обділені простором, коли їх видно зусібіч, коли мають відповідне тло. Тому перш ніж придбати для свого саду нову рослину, добре подумайте, а де ви її поселите".

    Тож, такою цікавою, плідною й корисною бесідою для нас виявилась сердечна розмова з Мартинюк Н. І. Ця щира, світла й мудра жінка, неодмінно поділисться своїм досвідом з іншими членами клубу «Квітникар» на черговій зустрічі. 
     Адже, вона прагне не лише поділитися своєю радістю, втіхою та захопленням до квітів, а й зацікавити інших, передавши свої знання. 
     І завершилась наша зустріч мудрою фразою Ніни Іванівни, з якою важко не погодитись: «Розмаїття кольорів, буйне цвітіння, особливий аромат щойно зірваних квітів дарують неповторну насолоду, додають здоров’я, оптимізму, бадьорості перед суворою зимою. 

    Тож, давайте ми разом, сповна насолодимося цією прощальною красою золотої осені!»                            
                      Хай ці квіти осінні чудові

  Подарують вам подих краси,

  Щоб жилося у щасті й любові,
Благ усіх вам з роси і води!

За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!

Україно! Ти - моя молитва!

Ти моя розлука вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права. 

      

     Українська земля… Земля, щедро полита кров’ю її мешканців та ворогів, земля, на якій протягом віків точилися трагічні й, водночас, героїчні події. І завжди український народ оберігали від повного знищення, від хижих зазіхань ворогів, якісь вищі сили. Ті сили, які надихали на нелегку боротьбу лицарів степу – козаків, українську інтелігенцію, поетів, письменників і художників, діячів української революції та борців за волю – Українську Повстанську Армію.

     14 жовтня є величним днем для нашого народу, бо саме цього дня в Україні відзначається потрійне свято: Покрови, День українського козацтва та 71-ша річниця створення УПА. А для всіх любитівців, особливо приємним є той факт, що на цей день припадає пристольне свято у с. Любитів, оскільки наш сільський храм названий на честь свята Покрови і є цінною історичною пам'яткою архітектури.

      Одне з найбільших шанованих християнських свят – Покрова Пресвятої Богородиці в народі його ще називають Третя Пречиста. Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події, з якої походить коріння національного українського свята. 

Благослови, Пречиста Діво,

Царице неба і землі,

Тисячолітню Україну,

Скріпи її духовну силу

    З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань, яка надавала воїнам сил у боротьбі з ворогом. В свою чергу, козаки будували храми на її честь, вірили в силу та захист Діви Марії настільки, що впродовж століть в Україні, це свято набуло ще й козацького змісту та отримало назву – Козацька Покрова, а віднедавна, відзначається як День українського козацтва. 

Улюблена Богом перлина

Для всіх українців одна

Козацька моя Україна

Хлібів золотих сторона.

     
     Та свято Покрови Пресвятої Діви Марії в Україні пов’язане не лише з героїчною славою козаків-запорожців. У цей день ми також відзначаємо 71- шу річницю створення УПА. 
     Українська Повстанська Армія, яка постала в часи Другої світової війни на землях Західної України, як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації, також обрала собі свято Покрови за День зброї, віддавшись під її опіку.

На вірність Вкраїні вони присягали - 

Народу, батьківській землі. 

І зброю у руки тому тільки взяли,

 Щоб честь захистити її.

    Тисячі наших предків, які вступали до лав УПА, усвідомлювали смертельну небезпеку для свого життя. Більшість цих людей  поклали свої голови за Україну на стежках кривавої війни, а ті, хто вижив гідно витримали випробування катуваннями і тюрмами, таборами та засланнями. УПА не судилося стати переможцем у військових баталіях 40-х років, але не переможеною і втіленою в життя є її велика ідея – Незалежність України.   

 Багато земля наковталася крові... 

Тому стала й вільна вона. 

І хай про УПА нині різне говорять,

Найвища була в них мета!

     Як відомо, людина нерозривно пов’язана з минулим свого народу, його історією. З кожним днем все більше зростає інтерес багатьох людей до нашої історії. Тому сьогодні, наші читачі зможуть перегорнути і краще ознайомитись із сторінками нашого славного минулого на підготовленій книжковій викладці «За Україну, за її волю».

     Дана література спрямована на молодь та юнацтво, бо наше завдання потурбуватись про те, щоб наші юні читачі знали своїх героїв. Адже, знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у сучасному нашому житті.

     Для багатьох поколінь українців подвиг козаків та воїнів УПА є і завжди буде гордістю нашого народу, беззаперечним прикладом незламності духу та високого патріотизму, що подарувало історії яскраві зразки жертовного служіння Батьківщині. А щира віра нашого народу в Божу допомогу, сповнені сліз молитви до Божої Матері, були почуті в небесній канцелярії і втілені в життя. І наш з вами святий обов’язок – неухильно дотримуватися заповідей предків, берегти здобуте у важкій боротьбі і стати справжніми патріотами своєї – України.

     Тож, нехай величне свято Покрови стане для нас усіх національним днем пам’яті та вшанування слави захисників Вітчизни! Слава Україні! Героям Слава!

Назустіч читачам

Шановні колеги, бібліотекарі!

Сьогодні ваше професійне свято – 30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек. Це свято свідчить про глибоку повагу народу до своєї духовної спадщини, освіти, науки і культури, а також про визнання історичної ролі бібліотеки в житті суспільства.

Коли відлітають лелеки
У теплі, далекі краї
Святкують День бібліотеки,
Шановні колеги мої!

     Справжніми помічниками та порадниками на шляху до вершин знань і мудрості народу є бібліотекарі – вірні збирачі духовних скарбів, провідники у світ нового і непізнаного. 
    Вони допомагають читачам бути обізнаними у сучасних проблемах, пізнавати реальну картину світу, а також, сприяють всебічному розвитку особистості, вихованню кращих громадських якостей і патріотичної свідомості населення. Саме тому, в ХХІ столітті, час інноваційних технологій та вільного доступу до інформації, професія бібліотекаря стала у перший ряд найнеобхідніших і актуальніших.

    У цей радісний день наша бібліотека особливо буде рада появі постійних й нових читачів, а тому запрошує всіх на День відкритих дверей "Назустріч читачам". 
     Тож, бажаємо усім працівникам бібліотек, а також читачам, усім, хто любить і шанує книгу, міцного здоров’я, цікавих відкриттів непрочитаних сторінок, плідної співпраці. 

Подальших Вам творчих успіхів у благородній просвітницькій справі нинішніх і майбутніх поколінь, яскравих подій і виправдання надій та сподівань! І нехай з дитячих років і до старості йде за знаннями в наш бібліотечний світ весь читацький народ.

Осінні квіти всюди,
Дзвінкий бадьорий сміх,
Вітають щиро люди
Бібліотекарів усіх!