Пророк народжений Україною

 


Пісне українська, радосте шовкова,

Чебрецеві роси, калиновий цвіт!

У тобі не в’яне сила барвінкова

І живе Шевченка вічний заповіт.  

       Велика і прекрасна наша українська земля завжди була багата талановитими людьми, іменами яких набули світової слави та визнання. Одне із найвеличніших імен, яким пишається Україна і весь український народ – це ім’я Тараса Григоровича Шевченка.

 Лиха доля довгі роки переслідувала Тараса Григоровича та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, зламати його дух чи придушити безмежну любов до України та його народу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.

   Минає 200 років з дня народження  Тараса Григоровича Шевченка – славного сина українського народу, велетня духу, пророка, батька, Кобзаря… Але й сьогодні його слово живе між нами. 

  Шевченко – це наша душа, наша мудрість, наша сила. І які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Шевченко, його слово. Він завжди підтримував і підтримуватиме нас, додаватиме снаги.

 Найкращий і найцінніший скарб доля подарувала великому Кобзарю лише по смерті – невмирущу пам'ять, яку в мільйонів людських сердець все наново пробуджують його твори. І кожна річниця від дня народження українського Пророка – то ще одна віха в осягненні його величі, неповторності.

  22 травня в Любитівському Будинку культури відбувся творчий звіт, присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

   Урочисто, під звуки позивних «Реве та стогне Дніпр широкий», ведучі розпочали творчий захід. Вони розповіли про велике ім’я Тараса Григоровича  Шевченка, його талант та геніальність, який поет присвятив служінню народу.

Святкову концертну програму продовжили аматорський самодіяльний хор Любитівського Будинку культури, жіноче та чоловіче тріо, які виконали низку музичних творів: «Козацькому роду нема переводу», «По діброві вітер виє», «Садок вишневий коло хати», «Вже вечір вечоріє», «Терниця», «Гімн Поліського краю». 

Мільйонами став він у пісні своїй,

І їхньою пісня ця стала ... 

 

Пітьму освітив Прометея огнем,

Що кликав за волю повстати.

Ми пісню Шевченка в майбутнє несем,

Народного щастя солдати.

   Глядачі переповненого залу мали чудову нагоду насолоджуватися мистецтвом не лише хорового жанру, а й драматичного, художнього читання та багатьох інших. Образ лірика і гнівного бунтаря, поета, художника і просто людини, постає перед нами завдяки поетичним, прозовим і малярським творам митця, які вміло демонстрували окремі виконавці аматорського колективу. Це такі твори, як: «Така її доля», «Наймичка», «Лише у нас на Україні».

Неабияк порадували слухачів своєю майстерністю найменші учасники дійства, які старанно виконали такі відомі поетичні твори: «Тече вода з-під явора», «Україночка мала», «Маленький козак», «Рідна мова», «Якби мені черевички», «Щастя і добра».

Вражали глядачів акторськими здібностями молоді виконавці, майстерно зігравши свої ролі у сцені «Мати і Тарас» та інсталяції твору Т. Г. Шевченка «Тополя».

 

Уся концертна програма супроводжувалася гучними оплесками, що без сумніву свідчить про те, що глядацька зала оцінила таланти рідного села, які подарували їм безліч вражень та позитивних емоцій.

 

 

Садів аромати і шаблі розмах –

Це слово Шевченка крилате…

Це пісня Шевченка, весела й сумна,

Що солодко серце стискає.

В організації заходу активну участь взяли й бібліотекарі, які підготували у фойє Будинку культури виставку літератури «Пророк народжений Україною», до якої ввійшли твори Т.Г.Шевченка та література про його життєвий і творчий шлях. 

 

З великою цікавістю та захопленням присутні розглядали ще одну виставку – нових та старих рушників, вишиті мешканцями нашого села.

  Як бачимо, сьогодні ми знову і знову звертаємось до нашого Пророка. Адже, у нас одна мрія – бачити свою країну сильною та квітучою. І саме з його творчою спадщиною, з його ідеалами, помислами робимо впевнені кроки у світле майбутнє нашої держави. 

Такі поети не вмирають,

Їх пам’ятатимуть віки.

   Тож, нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для нас у спразі збереження мови народу, звичаїв, пісень. Нехай вогонь його душі запалить у кожному серці іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі, свого народу.

І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Не злим тихим словом.