Увага, книжкові надходження!

Нещодавно книжковий фонд бібліотеки поповнився цікавими новинками, тому пропонуємо розглянути їх детальніше.

• Струцюк Й. Потомок Ілька Муровця:повість / Йосип Струцюк. – Харків:ФОП Панов А. М., 2021. – 148 с. 

    Яких лишень імен у синонімічному ряду титулувань славетного українця, шестиразового чемпіона світу, «чемпіона чемпіонів» не використовували: від Іллі Муромця – до Тараса Бульби. Та чи не найчастіше звучало: «Великий русский богатырь Иван Поддубный». Це імперське кліше й досі використовується не тільки апологетами «Русского мира», але й на Заході. І що найприкріше – на батьківщині визначного українця. Тому Йосип Струцюк у повісті «Потомок Ілька Муровця», зважаючи і на переконливі документалізовані факти, і на основі свого прочитання життєпису Івана Піддубного, докладається до справи повернення Україні одного з найвідоміших її синів.

•     Світязь. Альманах Волинської обласної організації Національної спілки письменників України. Ч.26. 2021. Житомир:Видавничий дім «Бук-Друк», 2021. -168 с.

    Альманах «Світязь» виходить друком щорічно. Цього разу кілька сторінок присвячені новому роману волинської письменниці Надії Гуменюк – «Та, що ламає вітер». Цей роман отримав премію Гранд коронація Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».
Також на сторінках альманаху – поезія волинських і закордонних поетів, перекладена українською. Тут і уривок історичного роману письменника Юрка Вовка «Передбачення Курта Зіберта».
В альманасі також є твори для дітей і дорослих, літературна критика, проза та поезія. Випуск альманаху вийшов накладом 500 примірників.

•     Зек Б.М. Спецпідрозділ «Світязь» в антитерористичній операції на Донбасі (2014—2018 рр.): іст. нарис. Вид. 2-ге, виправ. і допов. Житомир: Видавець ТОВ «Видавничий дім «Бук-Друк», 2021. – 80 с.

    Спецпідрозділ «Світязь» - рота, сформована з числа добровольців у структурі поліції громадської безпеки Управління МВС України у Волинській області у червні 2014 р. Командиром формування був призначений офіцер Збройних Сил України Олександр Фацевич. Підрозділ мав забезпечувати охорону громадського порядку і виконувати завдання особливого характеру. Після проходження курсу підготовки у серпні 2014 р. рота «Світязь» вирушила в район АТО. Підрозділ брав участь у боях за м.Іловайськ Донецької області, виходив так званим «зеленим коридором». Під час боїв на Дебальцівському напрямку у січні 2015 р. рота опинилась в оточенні у м. Вуглегірськ, однак продовжувала тримати оборону. Завдавши втрат противнику, підрозділ вийшов з оточення. Після участі в боях на передньому краї рота продовжувала виконувати завдання на території Донецької і Луганської областей до часу закінчення АТО. Нині рота залучена до проведення ООС.

Українська хустка оберіг жіночої вроди

7 грудня - день української хустки. Свято з'явилося зовсім нещодавно, але завдяки діаспорі українців у світі, воно відразу ж набуло статусу всесвітнього.  

Здавна українська хустина була одним з найважливіших елементів народного вбрання та невід’ємною частиною української культури: звичаїв, обрядів, традицій.

Наші учасники віртуального флешмобу «Краса української хустки» об'єднались, щоб показати єдність, красу українок в хустці, - що є багатовіковим оберегом жіночої вроди.

Щиро дякуємо всім дівчатам-красуням за участь, підтримку національних традицій та збереження культурної спадщини наших предків.

Пропонуємо переглянути фото і відео нашого віртуального флешмобу.

Григорій Сковорода – носій духовного коду українського народу

Григорій Сковорода є найвидатнішою постаттю в культурному та літературному житті України ХVIII ст. 

3 грудня 2022 року виповнилось 300 років від дня народження Григорія Сковороди – видатного українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, музиканта, педагога. 

Саме до цієї ювілейної дати у нашій бібліотеці було створено тематичну виставку-перегляд «Григорій Сковорода – носій духовного коду українського народу».

 Коротко про видатного філософа.

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака.

Початкову освіту здобув в сільській школі, навчався у дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві.

З 1738 році – почав навчання у Києво-Могилянській академії.

З 1742 по 1744 рік жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, створював музику на власні вірші.

У 1750 році у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.

У 1753 році – повернувся в Україну, викладав поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки, викладав стародавні мови. Сковорода написав підручник з етики. Незабаром мусив залишити колегіум, через доноси на нього.

1754 – 1759 – жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем (спочатку поетики, а згодом етики) у Харківському колегіумі. Учителюючи в Харкові, латинськими і українськими віршами написав «Байку Езопову» (1760 р.), склав дві вступні лекції-проповіді до курсу етики.

Протягом 1769 – 1774 років Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».

У 1785 році Сковорода об’єднав 30 віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».

У 1787 році він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а у 1791 році завершив філософський твір «Діалог. Ім’я йому — Потоп зміїний».

З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами. Ходив філософ завжди в звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки.

Помер 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області.

Спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури.