Цими словами
Г. Лессінга березневими днями у бібліотеці розпочався захід «Чарівний
світ картин М. Пимоненка» присвячений 191-ій річниці від дня народження М.К.Пимоненка. На заході учні 5-6 класів ознайомилися із життєвим і творчим шляхом
талановитого художника.
Український художник-живописець Микола Корнилович Пимоненко – яскравий представник українського живопису, видатний майстер
побутового жанру і цікавий портретист, багаторічний член Товариства пересувних
виставок і Академік живопису. Окрім Товариства пересувних виставок, він став ще
членом Товариства південноросійських художників, Товариства мюнхенських
художників і Паризького інтернаціонального союзу мистецтв та літератури.Його ім’я серед найкращих діячів українського
образотворчого мистецтва. Воно стало синонімом високих досягнень в царині
побутової картини та пейзажного жанру. Митець побачив і показав Україну крізь
призму буття селянства, котре на його полотнах стало уособленням духовної краси
народу. Він збагатив скарбницю українського мистецтва, створивши полотна
світової цінності.
Твори Миколи Пимоненка є не тільки визначною сторінкою історії національної культури, а й багатобарвною живописною панорамою життя українського народу. І як не повірити у мудрість долі, якщо згадати, що навіть день його народження збігається з днем народження великого Тараса Шевченка!..
Твори Миколи Пимоненка є не тільки визначною сторінкою історії національної культури, а й багатобарвною живописною панорамою життя українського народу. І як не повірити у мудрість долі, якщо згадати, що навіть день його народження збігається з днем народження великого Тараса Шевченка!..
«Жнива» «Сінокіс» |
Найбуденніші сцени під його пензлем набували то щирої любові та поваги до
трударів села, то
забарвлювалися теплим гумором: «З базару», «П'яний сват», «Не жартуй», «До дому».
Першою самостійною картиною Пимоненко вважав «Гальорку». Її герої –
звичайні люди, які не мають грошей на місця в партері, але палко люблять
мистецтво.
"Жниця" |
Він чудово писав й міські мотиви –
варто згадати «Зустріч з земляком», варіанти «Київської квіткарки», «Бесіду», «Київський вокзал» та інші роботи.
«Київська квіткарка» «Зустріч з земляком» |
Де б не навчався юний художник, швидко
ставав найулюбленішим і найталановитішим учнем своїх педагогів. Пимоненко не
тільки часто допомагав своїм вчителям, але й розпочав навчати інших. Свою
педагогічну діяльність, яку розпочав ще
в роки власного навчання, не переривав до останніх днів життя. Серед його учнів
– такі відомі згодом митці, як Сергій Костенко, Олександр Мурашко, Фотій
Красицький, Григорій Світлицький тощо. Відомо, що Пимоненкові класи відвідувала
юна Леся Українка.
«Весілля в Київській губернії» |
Етапною в творчості Миколи Пимоненка стала картина «Весілля в Київській губернії», яка
ознаменувала початок художньої зрілості митця. У ній яскраво проявилося вміння
художника цікаво й детально розробляти сюжет, досягати життєвої переконливості
у відображенні певної ситуації та образів дійових осіб.
«Проводи рекрутів» – робота яка належить до полотен дореволюційного українського образотворчого мистецтва, яке
відтворює народне горе, викликане рекрутськими наборами, службою в царській
армії. Схожі полотна з таким же соціально загостреним сюжетом: «Жертва
фанатизму», «Самосуд», «Призов запасних», що змушують задуматися над тяжкою долею
людей у тогочасних суспільних умовах.
Наступні роботи – «Свати», «Сватання», «Святочне ворожіння», «Великдень», «Вихід з
церкви в Страсний четвер», у яких художник з точністю відобразив українські
народні звича, закріпили успіх майстра.
«Жертва фанатизму» |
«У похід» |
«Перед грозою» |
Велику роль відіграє пейзаж у картинах й на
мотив побачень. У цих творах, художник
торкається вічних для людства тем: кохання і дружби – «Ідилія», «Суперниці.
Біля колодязя», «Українська ніч», які художник писав
просто з натури.
"Автопортрет" |
Одним із перших був «Портрет батька». Пізніше з'явились: «Портрет М. Мурашка», «Автопортрет», «Портрет дружини в зеленій сукні», «Портрет дочки Ольги», «Портрет сина», «Портрет О. Терещенка» та інші роботи, які говорять про Пимоненка як про досвідченого майстра.
"Портрет дівчини" |
Люди упізнавали його картини не лише по виставках, але й по репродукціях,
які друкувалися в журналах і на окремих листівках.
Великою заслугою Пимоненка є його
участь у розписах Володимирського собору в Києві. Він виконав образи Святої Анни і Миколи Мірлікійського та деякі
образи на фронтоні. У 1897 році він
отримав за ці розписи орден Святої Анни ІІІ ступеня.
Утім, попри нагороди, звання і славу,
ціле життя Пимоненко наполегливо вдосконалював свою майстерність. Від
картини до картини довершувалась його техніка – щоденні спостереження за
життям, робота та постійне навчання напоювали його живопис повітрям, сонцем і
радістю життя. Його дружина згадувала: «Він завжди носив з собою маленьку
скриньку з полотном, пензлями й фарбами та альбомчик з олівцем», а тесть
люблячи називав його «комплексом», бо однаково чудово малював все навкруги: портрети людей, натюрморти, пейзажі.
Мистецька спадщина, яку залишив по
собі цей невтомний трудівник – величезна. Його роботи стали прикрасою колекцій
багатьох російських, європейських музеїв та приватних зібрань. Значна кількість його полотен і малюнків
зберігається в Національному музеї мистецтв України.
«Помер Пимоненко. Яка втрата для «пересувної».
Він був істинним українцем. Не забудеться краєм за свої правдиві й милі, як
Україна, картини…», – із болем написав Ілля Рєпін про смерть художника. Але Микола
Пимоненко назавжди залишився дійсно народним художником, автором сотень картин,
які представили світові його рідну Україну та її народ.
По завершенню заходу діти активно
відповідали на запитання тематичної вікторини, яку підготували бібліотекарі для
кращого засвоєння здобутих знань. А також, мали змогу, ще раз переглянути презентацію картин, за допомогою комп'ютерних технологій.
Тож,
запрошуємо всіх любителів образотворчого мистецтва, всіх
любителів живопису і просто любителів прекрасного ще раз
переглянути репродукції нашої виставки, або ж самостійно віднайти та
переглянути відомі картини через мережу Інтернет. Ми
впевнені, що роботи Пимоненка М.К. байдужим не залишать нікого.
Та ж скільки сонця! А які луги!
Воістину життя, а не полотна.
Так тонко чисті пасмуги лягли,
Теплінь води розкрилася — вільготна!
Весільний гамір б'ється в береги —
Стихія розгулялася народна.
Сади лиш плідний спокій берегли...
А час все крутить нещадимі жорна.
Святині світла! Кольорів оркестр!
Мов кволим виклик — урочистий жест,
Провісних бачень віща серцевина.
Крізь очі в мислі небо пронеслось,
Весь обрій грає золотом колось —
В свою красу вдивляється країна.
Воістину життя, а не полотна.
Так тонко чисті пасмуги лягли,
Теплінь води розкрилася — вільготна!
Весільний гамір б'ється в береги —
Стихія розгулялася народна.
Сади лиш плідний спокій берегли...
А час все крутить нещадимі жорна.
Святині світла! Кольорів оркестр!
Мов кволим виклик — урочистий жест,
Провісних бачень віща серцевина.
Крізь очі в мислі небо пронеслось,
Весь обрій грає золотом колось —
В свою красу вдивляється країна.
(Сергій Бурлаков «Живопис Миколи Пимоненка»)
Немає коментарів:
Дописати коментар