Грай! Читай! Перемагай!

«Грай! Читай! Перемагай!» – під таким девізом відбувся Тиждень дитячого читання. Було яскраво, весело та пізнавально – у русі, іграх і щирих емоціях. Під час заходу було проведено чимало захопливих ігор, веселих забав і цікавих конкурсів. 

Серед найулюбленіших розваг дітей були: популярна гра «Хто я?», інтелектуальна – «Знайди книгу», гра на уважність – «Справжній детектив», на кмітливість – «Книгу тримай – на питання відповідай», на швидкість – «Між стелажами», а також винахідлива «Весела абетка». 

Діти із задоволенням брали активну участь, об’єднувалися в команди, проявляли кмітливість, спритність і творчість. Кожен мав змогу відчути себе частиною дружньої книжкової спільноти і бажання пізнавати нове. 

Особливо захопливою стала фінальна гра «Бібліотечні скарби», за підказками діти, наче у справжньому квесті, шукали сховані підказки, долали завдання і, зрештою, знайшли солодку винагороду, якою із радістю поласували 

Захід подарував учасникам позитивні враження, щирі посмішки і довів, що читати – це не лише корисно, а й надзвичайно цікаво, особливо коли книга поєднується з грою і дружнім спілкуванням.

Про тиждень дитячого читання у короткому відео за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=CmYrZY5iXGI

 

Привітали іменинницю-довгожительку - Валентину Михайлівну Ксьондзик.

Цього світлого березневого дня свій поважний 91-й день народження відзначає наша односельчанка, довгожителька –  Валентина Михайлівна Ксьондзик. Її життєва дорога була непростою, сповненою випробувань і втрат, але водночас – силою духу, витримкою та великою людяністю.

Народилася Валентина Михайлівна в селі Гішин Ковельського району. Ще в юному віці доля завдала їй тяжкого удару: у роки Другої світової війни вона втратила обох батьків – спершу батька, а згодом і матір. Так рано залишившись сиротою, вона змушена була швидко подорослішати. У неї були дві сестри та брат, проте життя розпорядилося так, що з роками вона втратила й їх.

Свій трудовий шлях Валентина Михайлівна розпочала у колгоспі рідного села. А вже у 1955 році переїхала до села Любитів, де знайшла нову домівку і свою долю. Тут вона працювала санітаркою в місцевій лікарні, сумлінно виконувала свою роботу та допомагала людям. Саме тут вона зустріла свого чоловіка Івана, з яким створила сім’ю та виховала двох чудових синів. На жаль, її чоловік відійшов у Вічність, але пам’ять про нього живе у серці Валентини Михайлівни. Нині вона проживає одна, та ніколи не залишається без уваги – поруч завжди рідні та близькі, які піклуються і навідуються до неї.

За роки відданої праці Валентину Михайлівну було заслужено відзначено – при виході на пенсію вона отримала медаль та почесну грамоту як знак вдячності за її багаторічну і сумлінну працю.

В молоді роки іменинниця захоплювалася в’язанням і ткацтвом, зокрема із задоволенням створювала ходники та доріжки на підлогу.

Попри поважний вік, Валентина Михайлівна залишається життєрадісною, щирою та активною жінкою із доброю пам’яттю. Її найбільша радість і гордість – це велика родина: четверо онуків та п’ятеро правнуків, які наповнюють її життя світлом, любов’ю і сенсом.

Від щирого серця вітаємо Валентину Михайлівну з цією величною датою! Нехай кожен новий день приносить спокій, тепло й радість, нехай здоров’я буде міцним, а душа – сповнена світла та гармонії. Бажаємо, щоб поруч завжди були люблячі люди, щоб серце зігрівала турбота рідних, а в оселі панували затишок і мир. Нехай Господь дарує ще багато благословенних років життя, сповнених тихих радощів, добрих новин і щасливих миттєвостей під мирним небом.

Привітали ювілярку: Ксьондзик Євдокію Сидорівну

 Сьогодні, 14 березня, у цей сонячний день свій поважний ювілей – 90 років відзначає Ксьондзик Євдокія Сидорівна. З цієї нагоди до оселі ювілярки з почесною та приємною місією завітали представники місцевої влади та бібліотекарі, щоб привітати її та висловити щирі побажання.

Народилася Євдокія Сидорівна в багатодітній родині в селі Осьмиговичі (нині Турійська громада), де зростало п’ятеро дітей. Її дитинство припало на складні роки війни, які залишили глибокий слід у долях цілого покоління. 

Згодом доля привела її до села Любитів. Тут вона працювала санітаркою у місцевій лікарні, сумлінно виконуючи свою роботу та допомагаючи людям. У цьому ж селі створила сім’ю: разом із чоловіком виховали двох синів  – Григорія та Сергія.

Сьогодні найбільшим багатством ювілярки є її велика родина. Вона радіє п’ятьом онукам і чотирьом правнукам. На схилі літ Євдокія Сидорівна проживає разом із родиною сина Григорія, яка турбується і підтримує її в усьому.

Серед улюблених занять жінки було в’язання гачком – справа, до якої вона мала особливий хист.

У цей святковий день, приєднуючись до щирих привітань рідних і близьких, бажаємо Євдокії Сидорівні міцного здоров’я, душевного спокою, родинного тепла. Нехай кожен день дарує увагу, вдячність і любов.

Шевченко – голос, що пробуджує націю

Тарас Григорович Шевченко – одна з найвеличніших постатей української історії та культури. Його слово стало голосом народу, що прагнув свободи, гідності й правди. Поет, художник, мислитель – він залишив неоціненний духовний скарб, який і сьогодні формує національну свідомість українців.

Творчість Шевченка не втрачає своєї актуальності й у наш час. У його поезіях звучать ідеї волі, любові до Батьківщини, боротьби за справедливість, віри в силу народу. Його твори надихають й нагадують про важливість єднання.

9 березня 2026 року минає  212 років від дня народження Тараса Шевченка – генія українського слова, чия спадщина стала духовним символом України та частиною світової культурної спадщини. Його пророчі рядки продовжують звучати сучасно й закликають берегти рідну мову, історію та свободу.

З нагоди дня народження поета в бібліотеці оформлено книжкову виставку і створено тематичне відео «Шевченко – голос, що пробуджує націю».

Тож, запрошуємо читачів поринути у світ творчості великого Кобзаря.

Перегляд тематичного відео за посиланням:

https://youtu.be/aLgxtguNQzE?si=ax0IIMGoCknMyKoo