Там, де живе рідна мова, живе український народ

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько –

Тільки камінь має.

(С. Воробкевич)

  Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління. 
    Мова – найдорожчий скарб будь-якого народу, це серце нації, яка робить державу сильною і високорозвиненою. Багато жорстоких випробувань пережила українська мова, мужньо витерпівши наругу і найлютіші часи заборон писемності рідною мовою. Але вона вистояла, ввібравши в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше: перший голос немовляти, голосний сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти, блакить високого неба і золото сонця пшеничних ланів, гіркоту поневіряння на чужині і відчуття піднесеності в молитві до Бога за рід свій, за Україну, за мир, добро і спокій на всій планеті.

Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг,

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

                              (О. Олесь)

  Мова – це невичерпна духовна скарбниця, до якої народ безперервно докладає свій досвід, розум і почуття і, як говорив Панас Мирний: «Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ».
    В Україні традиційно відзначають свято української писемності та мови 9 листопада. Це свято було встановлено в нашій країні ще у 1997 року, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця – ченця Києво-Печерського монастиря, давньоруського письменника та історика, творця писемної історії Київської Русі, автора одного із найдавніших (початок XII століття) літописних творів "Повісті временних літ".

   З нагоди Дня української писемності та мови у бібліотеці було проведено літературну годину «Мово рідна, слово рідне …» та підготовлено перегляд  літератури, з якою ознайомили наших користувачів бібліотекарі. Учні школи прочитали вірші  та  звернулися до історії нашої писемності та мови.

Літературна година пройшла не тільки цікаво, але й з користю для наших читачів бібліотеки. Пам’ятаймо, що знайомлячись з рідною мовою, ми пізнаємо самих себе, свою історію, культуру.

  Тож, плекаймо нашу мову, щоб вона вічно жила у творах видатних українських письменників та поетів, в усній народній творчості та в серці кожного українця!

Міцна хай буде вся наша родина,

Своє коріння і плекаймо,й бережім.

Хай українська мова солов’їна

Підніметься і зазвучить,як гімн.

                                           (С.Давидова)