Лесин дух із слова в душі лине

«Ой,чи так красно в якій країні,

Як тут,на нашій рідній Волині!»

Л.Українка. Вечірня година,1889.

   «Властивий, найрідніший край для мене Волинь», - так Леся Українка називала Волинь. Волинь органічно увійшла в життя і творчість Лесі Українки: тут вона народилася, відбулась як письменниця, улюбленому рідному краєві присвятила свої кращі твори. На початку травня 1882 року родина Косачів переїхала з м. Луцьк в с.Колодяжне, де прожила понад 50 років,а письменниця – 25 р. (1882-1907,з перервами).
     Тут пройшла частина Лесиного дитинства, вся юність, а пізніше, вже в дорослому віці, вона не раз відвідувала свою рідну волинську оселю.Тут, серед казкової природи, сільського люду з його традиціями, звичаями, міфологією та багатим пісенним фольклором, відбувалося поступове формування особистості поетеси.
     З дитинства вона захоплювалася народною піснею, українською вишиванкою, музикою, живописом та активно проявляла свої здібності у цих різновидах занять.
    Чільне місце у сільському житті Лесі Українки посіли самоосвіта, читання книг та звичайно ж, літературна діяльність – тут писалися нові твори , зароджувались нові задуми. В Колодяжному за чотири місяці зібрала 150 обрядових пісень. Розпочала і написала близько 80 літературних творів: «Конвалія», «Сафо», «Русалка», «Співець», «В’язень», «Самсон», «Біда навчить», «Місто смутку», «Пісні про волю» та ін. Записала пісенну частину свята Івана Купала, щедрівки, колядки, повір’я, казки.
     У лютому 1907 року Леся востаннє побувала в селі. З того часу через різке погіршення здоров’я і різні обставини особистого характеру вона не мала змоги перебувати на Волині.
  Останні роки життя провела на Кавказі, лікувалась в Криму та Єгипті, але думками завжди линула на Волинь, в рідне село Колодяжне.
   Леся Українка є однією з тих постатей, чий спадок належить до вершинних надбань національної культури. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування.
     Великий поет України і жінка з трагічною долею,вона ввійшла в свідомість поколінь як символ незалежності і боротьби. Її життєва стежина обірвалася на 42-му році життя, але вона досягла вершин у багатьох різновидах літературної праці. Леся Українка стала письменницею світового рівня.

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений,горітиме удень.

    Цього року 25 лютого ми відзначили 141-шу річницю від дня народ Великої дочки України, нашої землячки. В бібліотеці є постійно діюча книжкова виставка «Коханий мій краю...», з якої можна дізнатися про життєвий та творчий шлях Лесі, про музей-садибу ЛесіУкраїнки в с.Колодяжне, зокрема, про "білий" та "сірий" будиночки, де проживала родина Косачів, про улюблені місця,де бувала і згадувала поетеса у своїх численних творах та безліч інших цікавих фактів. А також, вона дає можливість осягнути велич Лесі Українки, внесок письменниці та її родини у національну культуру, їх вплив на наступні покоління, бо приклад їхнього життя гідний наслідування в усі часи,а спадщина,яку залишила після себе родина Косачів, свідчить про те, що волинський край був тим цілющим джерелом, з якого вони черпали наснагу.