Безцінна спадщина мого народу

Ти, рідна мово. Чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святине наша, гордість і краса,

Ти – розуму народного скарбниця!

       
      Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби за незалежність. На цьому шляху протягом багатьох років були і перепони, і заборони, ігнорування і кров та сльози найкращих синів і доньок України. Багато хто прагнув знищити український народ позбавивши права писати та розмовляти різною мовою. Адже, мова народу – це безцінний скарб, що передається від покоління до покоління, із уст в уста, що об’єднує минуле і прийдешнє. Втративши цей скарб, ми позбудемось своєї сутності та основи.  Але, наша мова, завжди була, є і буде коренем роду українського, його тисячолітньою спадщиною та надбанням.  

І там, де звучить рідне слово,
Живе український народ.

      День української писе́мності та мо́ви – свято, яке щороку відзначається в Україні з 9 листопада 1997 року, коли Президент України підписав Указ про його святкування. За православним календарем – це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця – перший вітчизняний історик, видатний письменник, вчений, чернець Києво-Печерського монастиря. 

     Найвизначнішою працею Нестора Літописця є «Повість временних літ» – це перша пам’ятка Київської Русі, найвидатніша пам’ятка слов’янської культури, у якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Тому преподобного Нестора Літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.

    Писемність, яка існувала ще до прийняття християнства, дало можливість людям зберегти істинне знання для майбутніх поколінь. Адже, саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.

      Ми пишаємося іменами наших українських письменників, які своєю творчістю виборювали право на існування мови. Від Кирила і Мефодія, від Нестора Лі­тописця впродовж багатьох років її розвивали, плекали прозаїки та поети. Калиновою, солов'їною називають українські поети нашу мову. Ось, як Володимир Сосюра захоплюється мовою:

О мово рідна! Їй гаряче
Віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
Й народу нашого нема.

      Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою – виданням “Енеїди”. І.П. Котляревського 1798 р. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою.

     Ще одна дата – 1840 рік, коли вперше було видано твори Т. Г. Шевченка, – може вважатися доленосною: з того часу українська літературна мова пройшла важкий, але плідний шлях розвитку й нормативної стабілізації. Саме тому, основоположником сучасної української літературної мови вважають Т. Г. Шевченка.

    Свято було встановлено на підтримку рідної мови, привернення уваги до проблем української мови, її вивчення та розвитку, пропаганди і популяризації, та водночас, демонстрацію її краси й багатства, літературної довершеності. Це свято гуртує всіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду.

    Цього дня в Україні проводять безліч заходів: пропонують взяти участь у флешмобі – розмовляти та писати виключно українською; 
на українському радіо відбувається Всеукраїнський диктант національно їєдності; стартує Міжнародний конкурс знавців української мови ім. Петра Яцика;
в інтернеті – це свято отримало своє продовження у проекті UA DAY, суть якого, полягає в популяризації вживання української мови в усіх сферах суспільного життя.

     Так, і наша бібліотека не залишається осторонь цього мовного заходу. До свята української писемності та мови була проведена літературна година «Безцінна спадщина мого народу». 

 

      На заході учні Любитівської ЗОШ розповіли про історію свята, зачитали про сумні дати та події у скорботному календарі української мови. Їх розповіді чудово доповнювались поезіями про мову, в яких відчувалась глибока повага, любов та шана.
По завершенню свята бібліотекарі провели вікторину, а також, за вчителем діти вміло продовжували закінчення висловів про мову.

     Мова – це характер народу, його пам'ять, історія і духовна могутність. У ній відбиваються звичаї, традиції, побут народу, його розум і досвід, краса і сила душі. І немає жодного українця, який би не був зачарований мелодійністю, душевністю рідної української мови. А яка багата лексика нашої української мови, невичерпний її словниковий запас! І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово. 
     Тож, бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді і світ навколо стане кращим, добрішим.

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно.
Політь бур'ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде!