Творчим шляхом Сергія Рудика

 
     16 жовтня 2018 р. в читальному залі нашої бібліотеки пройшла інформаційно-краєзнавча година «Творчим шляхом Сергія Рудика» приурочена 90-чю від дня народження талановитого письменника, нашого славного земляка та односельчанина Рудика Сергія Трохимовича.

    В цей день, під час заходу всі присутні мали нагоду почути про життєвий і творчий шлях письменника, яку підготувала учениця 9 класу Шевчук Анна.

Коротка біографічна довідка. 

Сергій Рудик народився 16 жовтня 1928 року в с. Любитів Ковельського району Волинської області у звичайній селянській сім’ї. Навчався у Любитівській середній школі, де закінчив 7 класів, а пізніше – у Голобах. Згодом, вступив у Львівський художньо-ремісниче училище. Також, закінчив редакційно-видавничий факультет Українського поліграфічного інституту ім. І.Федорова (1954 р.) та Вищу партійну школу при ЦК Компартії України (1967 р.).

       Працював на львівському телебаченні та у редакціях газет: «Радянська Волинь», «Робітничій газеті», «Радянський письменник», «Львовская правда». Саме в ті роки пробудилася в письменника жага до слова.
       Сергій Трохимович мав не лише хист до письма, він був різносторонньою людиною й захоплювався вишиванням, займався декоративно-прикладним мистецтвом, був самодіяльним актором і танцюристом. Особливо письменник любив малювати: його пензлю належать понад сто картин,серед яких – пейзажі Волині, Києва, Грузії.

    Сергій Рудик працював як прозаїк у різних жанрах. Зокрема був цікавим гумористом: варто згадати хоча б такі книги письменника: «Ахіллесова п’ята» (1963 р.), «Пеньок та Опеньок» (1969 р.), «Друг сім’ї» (1974 р.), «Буря у склянці води» (1980 р.).
     Окрім того, з-під пера С.Рудика вийшло чимало творів адресованих як дітям (повісті «Не сумуй, Ромашко!», 1987р., «Синя пілотка», 1983 р.; «Вулиця зелених вогнів», 1984р.,.), так і дорослим (повісті «Смерековий вітраж», 1977 р., «Барвисті кілометри», 1986 р.; виданий того ж року роман «Берести до схід сонця», «Завія», 1989 р.). Виступав, також, як публіцист-нарисовець (наприклад, нарис «Робоча грань», 1927).
    Образ трудівника сім'ї – в центрі уваги письменника, бо він сам син селянина і таке життя йому добре знайоме. І ще з малих років запали в його душу волинські зачаровані ліси, озерні плеса, добрі роботящі люди, а ще, писав автор і про війну та воєнне дитинство.
    Досить цікавими є оповідання Сергія Рудика про рідне село Любитів та його мешканців. Так, з оповідання "На сповідь до батька" дізнаємось про те, що багато колодязів у Любитові та навколишніх селах викопані батьком письменника.
   Здебільшого, у творах цього письменника пульсує доброта, залюбленість у чарівне волинське слово, яким він володів досконало, аби реально відтворити своїх героїв. Писав Сергій Рудик тільки про те, що добре знав, а звідси й правда життя, втілена у художнє слово.
    Помер Рудик Сергій Трохимович у листопаді 1992 року в Києві.
    Того жовтневого дня, інформаційну краєзнавчу годину чудово доповнила тематично-книжкова виставка "Твори нашого земляка-письменника Сергія Рудика" яку з цікавістю розглядали відвідувачі.

Адже, тут були представлені книги не просто написані Сергієм Трохимовичем, а й особисто привезені й подаровані ним із авторським підписом: "Моїм читачам – любитівцям з побажанням любити книгу!", "Любитівській бібліотеці – від земляка, автора цієї книги.", "Любитівській бібліотеці та її юним читачам – од земляка – Сергія Рудика.", "Моїм юним читачам – любитівцям з найкращими побажаннями, успіхів у навчанні, щастя особистого. Ваш земляк – С. Рудик". Саме такі книги особливо цінні для нашої книгозбірні та викликають найбільший інтерес у читачів.