Тиждень дитячого читання

Із книгою і словом поріднися,

Хай буде книга – твій насущний хліб.

Тож зачерпни із неї і напийся, 

Снаги, що в серці залишає слід.

    Щороку в березні під час весняних канікул у бібліотеках України для дітей проходить Всеукраїнський тиждень дитячого читання. Початок цій чудовій традиції було покладено майже 70 років тому. За ініціативою видавництва дитячої книги «Дитвидав» у Москві та Ленінграді було вперше проведено Тиждень дитячої книги. У незалежній Україні Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги було засновано 22 лютого 1993 року.

  Цей захід було створено з метою заохочення  дітей до читання та книг, в час коли інтенсивний та швидкий розвиток інформаційних технологій, комп’ютеризації, Інтернету набувають все більшої популярності. Та ніщо не може замінити спілкування дитини зі справжньою книгою.

    Перед книгою віками схиляло в шанобі голову людство,вважало її своєю святинею.«Читання – ось найкраще навчання» - стверджує народна мудрість. Не погодитися з цими словами не можна. В цьому переконуєшся щоразу,коли мова заходить про роль книги в житті людини.Адже,книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, розкриває красу поетичного слова. Книга вчить нас бути чесними і працьовитими. Все життя книга допомагає нам вчитись, працювати, жити. Книга наш помічник,а для тих,хто вміє дружити з нею,- вірний друг.         

    Особливо вона необхідна дитині у ранньому віці, з якої формується майбутня особистість,бо книга і читання – це великі вчителі і вихователі людських душ. Потрібно обов’язково прищеплювати любов дитини до книги як джерела знань, до усної народної творчості,бо вона допомагає виховувати доброту, чуйність, розвивати  спостережливість, логічне мислення, почуття гумору. Нерідко книга,прочитана ще в дитинстві,залишається в пам’яті на все життя.

    Читання книг – це велика духовна цінність, відпочинок та насолода для душі. Людина, яка вміє і любить читати – щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних, добрих і вірних друзів.

    Вже традиційно у березні у нашій бібліотеці Тиждень дитячого читання розпочався  святом книги  «Книга – мудрий старий друг,книга знає все навкруг», що проходить  під гаслом «Сузір’я вічного й святого – дитяча книга на землі».

    На свято завітали школярі, які підготували розповідь про славні традиції проведення Тижня,а також прочитали цікаві факти,вірші, та вислови про книгу. Не менш цікавою, кумедною та захоплюючою була гра, коли діти відгадували казку за ключовими  предметами,що нагадували її назву (Напр. рукавиця – «Рукавичка», пучок соломи – «Солом'яний бичок» і т.д.).Також, діти мали нагоду проявити свої знання зігравши у «Казкове ерудит-лото».

   Весело й грайливо закінчилося свято, але не закінчується зустріч з книгою. Протягом всього Тижня у нашій бібліотеці  будуть  проведені цікаві заходи  для дітей такі як: бліц-турнір «Все про бібліотеку і книгу», бібліотечний  «термінал», літературна вікторина «Мандри сторінками книг», день інформації «В гості до дитячих газет і журналів», огляд книг серії «Дитяча енциклопедія»  -  «Я пізнаю світ», "Книжечка новенька - дітям до серденька".

   Тож, запрошуємо усіх охочих  до бібліотеки, з нами буде весело, пізнавально і цікаво. Читайте, хай не буде жодного дня, коли б Ви не прочитали хоч однієї сторінки з нової книги. Пам’ятайте, слова з „ Повісті минулих літ ”, що книги – плоди мудрості, джерело мудрості, світло мудрості. Вчіться у героїв книжок любити нашу землю, її мову, мистецтво. Мандруйте рідною країною, пізнавайте себе і людей, знайомтеся з подіями, які відбулися у давнину, заглядайте у майбутнє.Чекаємо Ваших вражень, адже, зустріч з книгою завжди цікава, захоплююча і неповторна!

Як до живих джерел глибоких,

Ми припадаємо до книг...

Нас поведуть вони у мрію,

Щоб розпізнати суть буття.

Прийдешні нам шляхи відкриють

І стануть школою життя.

В гостях у квітникаря:кімнатні рослини.

"Квіток, квіток,

як можна більше квітів…»

Леся Українка

   Час спливає так непомітно і все змінюється й минає разом з ним...І знову квітуча весна приходить за лютою зимою... І знову ми вирішили завітати до наших дбайливих квітникарів у гості, щоб переконатись у тому,чи добре вони засвоїли наші поради по догляду за кімнатними рослинами.

  Адже,у березні для кімнатних рослин настає справжня весна. Сонячного світла вже достатньо, у світлолюбних рослин після обрізання слабеньких зимових пагонів починається відновлення і бурхливий ріст. Для формування нових гілочок рослини мають потребу у великій кількості води, тому в березні проводяться пересадки, поновлюється підживлення, посилюються поливання.

  Отже, бачимо - результати говорять самі за себе і наші зусилля та поради були взяті до уваги багатьма нашими квітникарями,які вже зробили свій дім чарівним та затишним.

   Адже, дім – це місце, де людина відпочиває після виснажливого робочого дня, відновлює свої сили та набирається натхнення на новий день. Та, щоб ви дійсно в ньому могли відпочити, він повинен бути не тільки красивим, але й комфортним. Чого у вашому домі повинно бути багато, так це зелених насаджень. Квіти – це не тільки прикраса будинку, кімнати або балкона, а ще й спосіб розслабитися після важкого робочого дня. Відомо, що зелений колір діє заспокійливо на нервову систему, а це позитивно впливає на настрій і працездатність. Життя в гармонії із природою дозволить Вам відкрити в собі приховані таланти, нові та невідомі Вам риси свого характеру.

    Ще однією перевагою кімнатних рослин є декорування інтер'єру живими квітами, яке зараз популярно як ніколи. Вивчивши особливості кожної кімнатної квітки та правильно підібравши кімнатні рослини для своєї квартири, Ви можете забезпечити собі цілий рік розкішний квітучий сад, не виходячи з дому! Простір для вашої творчості та фантазії – безмежний. У ваших силах зробити своє життя і життя вашої сім'ї більш красивим та гармонійним з допомогою кімнатних квітів!

   Щиро радимо всім любителям рослин завітати до нашої бібліотеки, де Ви можете скористатися порадами нашого клубу, стати його членом, або ж просто, знайти потрібну інформацію в Інтернеті.

17 березня День визволення с.Любитів: "Юність обпалена війною"

   17 березня ми відзначили 68-му річницю від Дня визволення села Любитів від німецько-фашистських загарбників.
   Багато наших односельчан пішли на фронт, у вир війни, щоб визволити землю від фашистської чуми. Та 74 любитівці не повернулися додому. Їх імена золотими літерами викарбувані на плитах  сільського обеліска Слави. То святе місце для всіх жителів, то наша пам’ять, наш біль. 

 Їх прийняла війна, лишивши списки
Загиблих у праведнім бою,
Застигли в тузі обеліски,
В гранітнім каміннім строю.

   Давно відгриміли воєнні грози. Земля залікувала свої «рани» та не загоїлись вони на тілах ветеранів і в серцях наших вдів. Скільки страждань горя принесла ця війна до кожної хати,не обминула жодної сім’ї, осиротила дітей,забрала чоловіків у дружин, синів і доньок у матерів. Пам'ять  про війну – це пам'ять серця. Цю пам'ять несуть у Вічність нові покоління, схиляючись у шані перед своїми батьками, дідами, живими і загиблими у жорстокій кривавій війні.

   Зовсім мало залишилось серед нас живих свідків тих жахливих подій про які ми повинні пам’ятати, шанувати і надавати посильну допомогу, бо це – люди, які знають ціну життя.
Саме з такою метою працівники Будинку культури завітали в домівки наших ветеранів із музичними привітаннями та побажаннями. Слухаючи ці щирі вітання у багатьох ветеранів наверталися сльози на очах від болючих спогадів.

    У бібліотеці було підготовлено книжкову викладку «Юність, обпалена війною», з якою мали можливість  познайомитися наші читачі.

   Як сиві дніпровські води, збігають роки…Журавлиними ключами відлітають у далекій вирій дні, а навкруги - вирує вічне життя. І тільки все світле, героїчне, людяне й велике на довгі роки зберігає пам'ять народна. Нам не слід забувати, що за мирне сьогодення заплачено високу ціну – мільйони  людських життів. Ми завжди будемо пам’ятати тих, хто віддав своє життя за наш світлий день. Вони будуть вічно жити у наших серцях. 

   Низький уклін Вам, шановні ветерани! Нехай  ваша присутність ще довго  тішить серця Ваших рідних. Міцного здоров’я, довголіття, взаєморозуміння і злагоди у родинах!

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.

Невмируще Тарасове слово

"Наша дума,наша пісня

Не вмре,не загине..."

Тарас Шевченко.

  В історії кожної країни назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляють, пам'ятають і шанують. Для України таким ім’ям  є Тарас Шевченко, ще відомий як Кобзар.

Шевченко Тарас Григорович - український поет, письменник, художник, громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, етнограф, історик, який попри нелегку долю став один із символів української культури та літератури. І хоча Тарас Григорович народився у бідній багатодітній сім’ї, тривалий час був у неволі та засланнях та все ж таки, за своє коротке і  важке життя, він досягнув визнання та шану українського народу. Справдилося пророкування геніальної Лесі Українки, висловлене в поезії «На роковини» (1911) з нагоди 50-річчя з дня смерті, Тараса Шевченка:

Усе знесла й перемогла
його любові сила.
Того великого вогню
і смерть не погасила.

  Адже, пам’ять про Великого Кобзаря буде жити вічно у його численних творах. В них він описував правдиві і трагічні історії з життя бідних людей, висловлював гнівний осуд  поневолення українського народу, боровся за волю та щасливу долю, а головною зброєю для нього було - «слово». Це людина, яка присвятила своє життя збереженню і поширенню народної мудрості тісно пов'язаній з стародавньою православною козацькою культурою і звичаями України.

У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка. 198 років минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.

   У бібліотеці було облаштовано книжкову викладку під назвою «Невмируще Тарасове слово» з якою діти залюбки ознайомились, щоб поглибити свої знання про Тараса Григоровича Шевченка.

Також, ми провели літературну вікторину «У вінок Кобзареві», де учні  показали свої знання про життя і творчість поета.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі,титане,кладемо,

Ми чуємо тебе,Кобзарю,крізь століття,

Тебе сучасником звемо.

Єдине ціле: Жінка і Весна – найдосконаліше творіння світу!

Єдине ціле: Жінка і Весна –
найдосконаліше творіння світу!
Коли й меча торкається Вона –
крізь меч сталевий проростають квіти!
Гнатюк Л.

Після суворої зими з холодними вітрами, невблаганними морозами та лютими завірюхами, після  ожеледиць та снігів, які вкривають землю пуховою ковдрою, нарешті приходить Весна - прекрасна царівна у зеленому вбранні, яка крокує по землі, несучи лагідне проміння сонечка, від якого прокидається уся природа після тривалого зимового сну.
А ще, весна приносить нам радість та надію на кращі зміни у житті кожної людини. Всі ми з нетерпінням чекаємо приходу весни,ще й тому,що на початку весни є свято, присвячене жінці – це Міжнародний жіночий день 8 Березня, яке святкують у багатьох країнах світу. 

Все найпрекрасніше, що є в світі пов’язано з жінкою, адже, без жінки уявити наш світ неможливо. І він - цей світ - у якому є жінка - прекрасний. Жінка поєднала в собі все найкраще: і теплоту душі, і ніжність, і красу, і гармонію витонченості, жіночності. Нерідко  поети  всіх часів і народів писали чимало ліричних творів, присвячених  жінці та весні, які часто порівнювали. Адже, весна – це початок нового життя в природі, як і жінка, що дає нове життя людині.

березня в Любитівському Будинку культури відбулося свято присвячене її величності – Жінці. Свято розпочалося виступом сільського голови Павлова В.І, який привітав усіх присутніх жінок з днем 8 Березня.Урочистості продовжились музичними вітаннями у виконанні аматорського хору, дуетів, тріо та солістів.

Прозвучали такі чудові пісні, як: "Чебреці", "Я ж тебе, Галю, не лаю","Мав я раз дівчиноньку", "Мамина сорочка","Ой,чий то кінь стоїть","Мамин вальс","Кап- кап-кап", "А ми бажаєм Вам, добра»", "Волинь", веселі гуморески, які викликали щирі усмішки у присутніх. А ще, чудовим та зворушливим доповненням стали дитячі номери: віршики, пісні, танці та гра учня і його вчителя на акордеоні.

     

У фойє Будинку культури бібліотекарі підготували виставку «Люблю тебе, рідненька», на якій були зібрані дитячі малюнки та вироби-подарунки,що діти власноруч виготовили для своїх мам, бабусь, сестер та рідних.

Свято пройшло вдало та весело, про що свідчили задоволені обличчя всіх присутніх та повністю заповнений зал глядачів.

   Дорогі жінки, ми щиросердно вітаємо Вас, з Міжнародним жіночим днем 8 Березня! Бажаємо Вам весни в душі, тепла та затишку в оселі, гармонії, щастя, любові та здійснення мрій! 

Хай пролісок перший дарує вам ніжність,
А сонце весняне дарує тепло
У березні вітер несе хай надію
І щастя, і радість, і тільки добро!
888

Із святом весни, краси і любові !
Хай щастя і радість несе кожна мить,
Всього у житті хай буде доволі,
    На кожному кроці завжди хай щастить !

Догляд за кімнатними рослинами взимку

      Ось і покидає нас зима, така святкова, сніжна, холодна та прекрасна, яка принесла із собою холодні вітри, мальовничі морози, білий пухнастий сніг...

Звичайно, саме зима - час, коли квітникарі, як початківці, так й досвідчені втрачають свої рослини,адже, в зимовий період для кімнатних рослин наступає найскладніший час. Крім того, більшість вазонів у цей період перебувають у стані спокою і слабшають, тому зимовий догляд за ними має свої особливості.

  Світла недостатньо, підвіконня холодні, рослинам доводиться миритися із сухим жарким повітрям від батарей.
  Тож,важливо створити комфортний температурний режим і правильно поливати.

Яким має бути правильний зимовий догляд за кімнатними рослинами ми вирішили розглянути на черговому засіданні клубу «Квітникар», яке відбулося в останню неділю місяця - 26 лютого.
  На даному засіданні зібралися як нові так і постійні члени клубу, які розглянули такі питання: сприятлива температура та освітлення, правильний полив, розташування, підживлення та цілющі властивості різних видів рослин та багато іншого. 

На засіданні клубу «Квітникар» виступила голова клубу Мінкевич В.І., яка напередодні підготувала потрібну інформацію скориставшись власним досвідом та нашими Інтернет ресурсами. Вона розповіла про головні проблеми  та найбільш поширені помилки, які ми часто припускаємо, доглядаючи за рослинами, і тим самим завдаємо їм шкоду.  
   Адже, більшість з нас вважає, що коли рослина починає втрачати листя, або воно в'яне, то потрібно її просто полити, хоча це може бути інша потреба рослини.
   Щодо підживлювання, то деяким рослинам взимку воно не потрібне взагалі. А якщо підживлювати, то потрібно дозувати добрива і робити інтервали, інакше можете спалити коріння.

Також, Валентина Іванівна, звернула увагу присутніх на те, що дуже важливо правильно визначити причину захворювання рослини, так як всі рослини різні і потребують різного догляду.

  Після розповіді Мінкевич В.І. члени клубу активно брали участь в обговоренні даної теми, задавали питання, ділилися своїм досвідом та порадами один з одним, переглядали літературу квітникаря з домашньої бібліотеки Валентини Іванівни.

По закінченні засідання, всі присутні мали змогу скористатися Інтернетом для пошуку потрібної їм інформації та поповнити вже здобуті знання.

Тож, приєднуйтесь до нашого клубу і ми зробимо все можливе, щоб  Ваші рослини завжди мали здоровий і красивий вигляд.

Лесин дух із слова в душі лине

«Ой,чи так красно в якій країні,

Як тут,на нашій рідній Волині!»

Л.Українка. Вечірня година,1889.

   «Властивий, найрідніший край для мене Волинь», - так Леся Українка називала Волинь. Волинь органічно увійшла в життя і творчість Лесі Українки: тут вона народилася, відбулась як письменниця, улюбленому рідному краєві присвятила свої кращі твори. На початку травня 1882 року родина Косачів переїхала з м. Луцьк в с.Колодяжне, де прожила понад 50 років,а письменниця – 25 р. (1882-1907,з перервами).
     Тут пройшла частина Лесиного дитинства, вся юність, а пізніше, вже в дорослому віці, вона не раз відвідувала свою рідну волинську оселю.Тут, серед казкової природи, сільського люду з його традиціями, звичаями, міфологією та багатим пісенним фольклором, відбувалося поступове формування особистості поетеси.
     З дитинства вона захоплювалася народною піснею, українською вишиванкою, музикою, живописом та активно проявляла свої здібності у цих різновидах занять.
    Чільне місце у сільському житті Лесі Українки посіли самоосвіта, читання книг та звичайно ж, літературна діяльність – тут писалися нові твори , зароджувались нові задуми. В Колодяжному за чотири місяці зібрала 150 обрядових пісень. Розпочала і написала близько 80 літературних творів: «Конвалія», «Сафо», «Русалка», «Співець», «В’язень», «Самсон», «Біда навчить», «Місто смутку», «Пісні про волю» та ін. Записала пісенну частину свята Івана Купала, щедрівки, колядки, повір’я, казки.
     У лютому 1907 року Леся востаннє побувала в селі. З того часу через різке погіршення здоров’я і різні обставини особистого характеру вона не мала змоги перебувати на Волині.
  Останні роки життя провела на Кавказі, лікувалась в Криму та Єгипті, але думками завжди линула на Волинь, в рідне село Колодяжне.
   Леся Українка є однією з тих постатей, чий спадок належить до вершинних надбань національної культури. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування.
     Великий поет України і жінка з трагічною долею,вона ввійшла в свідомість поколінь як символ незалежності і боротьби. Її життєва стежина обірвалася на 42-му році життя, але вона досягла вершин у багатьох різновидах літературної праці. Леся Українка стала письменницею світового рівня.

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений,горітиме удень.

    Цього року 25 лютого ми відзначили 141-шу річницю від дня народ Великої дочки України, нашої землячки. В бібліотеці є постійно діюча книжкова виставка «Коханий мій краю...», з якої можна дізнатися про життєвий та творчий шлях Лесі, про музей-садибу ЛесіУкраїнки в с.Колодяжне, зокрема, про "білий" та "сірий" будиночки, де проживала родина Косачів, про улюблені місця,де бувала і згадувала поетеса у своїх численних творах та безліч інших цікавих фактів. А також, вона дає можливість осягнути велич Лесі Українки, внесок письменниці та її родини у національну культуру, їх вплив на наступні покоління, бо приклад їхнього життя гідний наслідування в усі часи,а спадщина,яку залишила після себе родина Косачів, свідчить про те, що волинський край був тим цілющим джерелом, з якого вони черпали наснагу.