Вшануємо руки золоті

     Україна! Країна звичаїв та обрядів, гучної пісні та швидкого танцю, чарівної та багатої природи, а головне – добрих, гостинних та працьовитих людей українського села.

Україна – це сільська честь, це правда рідного краю, це гордість предків за своїх нащадків, що й зараз зберігають вікові цінності праці на землі.

Франсуа Кене писав так: «Земля – єдине джерело багатства, і лише сільське господарство його примножує».

Так уже повелося, що українське село, в основному, працює, а не святкує. Але щедра осінь подарував нам – День працівників сільського господарства – професійне свято усіх селян, працівників-аграріїв, творців народного добробуту, опори країни. Це свято увінчує напружений, сповнений клопотами хліборобський рік .

Возславимо тих, хто про землю дбає в житті,

Хто завжди, щоднини поспішає добро сотворити

Возславим труди ваші, душі і руки святі,

Бо ж маємо їм по заслугах сьогодні воздати.

Тож, відзначаючи щорічно працю невтомних трударів українського села, наша держава вшановує і визнає звитяжну працю хліборобів, які працюють на благо України.

Цьогоріч це свято припадає на 17 листопада. Для селян це ще й чудова нагода зібратися разом, озирнутися та підбити підсумки своєї роботи  і звісно ж, визначити завдання, перспективи на майбутнє. Вже традиційно, у Любитівському Будинку культури зібралась уся сільська громада, щоб гучно відзначали своє професійне свято, віддати шану кращим трударям рідного села.

Возславим за те, що серця ваші в праці горять

Невтомних і мудрих, і відданих справі до скону,

Дозвольте усіх вас зі святом ясним привітать

Спасибі вам щире за вашу нелегку роботу

Адже, нинішнього року усі керівники та фахівці господарств, фермери доклали чимало зусиль для того, щоб закріпити позитивні тенденції в розвитку сільськогосподарського виробництва району. І лише завдяки їхній наполегливій праці та умілому господарюванню досягнення в сільському господарстві останніх років постійно зростають, а полиці наших магазинів все більше наповнюються якісними українськими продуктами.

Свято під назвою "Вшануємо руки золоті", розпочалося із привітання юних аматорів сцени, які ліричними рядками та із запашним хлібом у руках, привітали усіх присутніх у залі.

Із вступним словом до шановного зібрання звернувся голова Любитівської сілької ради Павлов В.І.

     Продовжили щиросердечні вітання й інші учасники дійства, які шанобливими словами та улюбленими тематичними піснями додавали святкового настрою.

Вам пісня і земне спасибі,
Невтомні руки трударів,
Що пахнуть молоком і хлібом,
Цвітінням росяних полів.

 Прозвучали такі пісні, як: «Зеленеє жито», «Гай, гай зелененький», «Червонії бурячки», «Край, де я родилась», «Ой ти, хмелю», «Волинь», «Червона калина», «А я все дивлюся» та багато інших.

Найзворушливішими були музичні вітання від наймолодших учасників свята.

До вітального слова та відзначення кращих працівників був запрошений місцевий голова фермерського господарства «Фасти» Шайнюк Олександр Костянтинович.

Під щирі оплески своїх односельчан, на сцену за відзнаками виходили як досвідчені знавці своєї справи, так і молоді трударі-початківці, які заслужили повагу нелегкою та сумлінною працею на рідній землі.

По закінченню свята усіх присутніх почастували запашним свіжоспеченим короваєм, а також, зазвучала символічна пісня "Многії літа".

Ми також, приєднуємось до численних привітань і бажаємо усім працівникам сільського господарства міцного здоров’я, невичерпної енергії, здійснення усіх мрій та сподівань. Нехай кожному з вас щедро віддячує професійна нива. Тепла і затишку вашим родинам, щедрого святкового застілля!!!

Дай Бог вам миру, щастя і здоров'я,
Добра, достатку, злагоди в сім'ї.
Щоб щедрий лан з великою любов'ю
Вам дарував високі врожаї.
І рід завзятий повсякчас
Нехай усюди прославляє вас!

О, мово моя, душа голосна України

Рідна мово моя, поетична, пісенна,

Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я!

Як народу душа, щира, ніжна, натхненна,

Ти найкраща у світі, бо рідна, моя!

Україна... Вільна і волелюбна держава у центрі Європи зі своєю власною історією, культурою і чарівною, милозвучною, калиновою мовою. Мова – бездонна криниця мудрості народної, його душа, невичерпне джерело багатства.
    Українська мова поетична і ніжна, як пісня народу, багата, як земля, красива, як світанок весняний, чарівна, як казка. За красою звучання вона серед наймелозвучніших мов світу, що дзвенить  чистим струмочком і заворожує добрі серця, звучить піснями тужними і веселими, сміється прислів’ями і порівняннями, дошкуляє ущипливим словом, заворожує казками, загадує такі загадки, що не всяк їх і розгадає! А ще вона розповідає про минувшину і про сьогодення, дає надію на світле майбутнє. 

Серце народу – це мова, це слово,

Нації гордість, культура, престиж.

Той, хто цурається рідної мови,

Ранить народ в саме серце, як ніж.

З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, пере­казах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. А тепер, весь світ віддає шану великим володарям українського слова, творцям літературної мови – Т.Шевченку, І.Франку, Л.Українці, Г.Сковороді, М.Коцюбинському, І. Нечуєві-Левицькому, І. Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, які передати прийдешнім поколінням гідну спад­щину, котру треба примножувати та оберігати.

Мова – це велике досягнення людства. І дуже важливо для спілкування добре знати мови інших народів, але найперше досконало потрібно знати свою рідну мову. А для цього потрібно з дитинства виховувати почуття любові до всього рідного і дорогого, треба вміло прищеплювати інтерес до усної народної творчості, обрядів, звичаїв, мови.   

Мова – це людства досягнення дивне.
Мова – це нація, спільність і час.
Мова моя українська чарівна
Є найрідніша для кожного з нас!

Віддаючи шану нашій мові, з 1997 року президентом України був заснований День української писемності та мови. 9 листопада – це ще й день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця. Він був послідовником знаменитих болгарських священників Кирила та Мефодія – творців слов'янської писемності, а також, став прабатьком української писемної мови.

Ми – українці з мовою своєю,
 У нас держава й мудрий є народ.
І поки стежкою ідемо однією,
Ми з мовою досягнемо висот.

  Сьогодні ж, 9 листопада, як і щороку, ми долучилися до масових заходів країни спрямованих на популяризацію та шанобливого ставлення до української  мови.

На запрошення нашої бібліотеки щодо спільного проведення історичної години «О, мово моя, душа голосна України», відгукнулися школярі Любитівської ЗОШ, які поставилися до цього не тільки відповідально, але й творчо.

Ведучі заходу, якими були самі учні, нагадали присутнім історію розвитку писемності,основи сучасного алфавіту, діяльність їх основоположників та митців, які своєю творчістю боролися за нашу мову. 

Той, хто рідну мову поважає,

Живучи у рідному краю,

Той усі вершини подолає

І не зрадить матінку свою.

 Подальші історичні факти, про які розповідали діти, просто вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і українську націю. 

 Згадали діти й той тернистий шлях, який довелося пройти у своєму становленні сучасній українській мові. Протягом всього заходу з уст учнів звучали по­етичні перлини про мову. 

 

По закінченню заходу, діти активно відповідали на запитання тематичної вікторини, чим показали чудові знання української мови. А також, усі присутні знайомилися з цікавою виставкою літератури, яку заздалегідь підготували бібліотекарі.

Люби свій край, моя дитино,

Тут з-під верби джерельце б’є...

А рідна мова й Україна –

Це найдорожче, що в нас є!

     Сподіваємось, що тепер всі ще наполегливіше будуть вивчати рідну мову, щоб знати її  та вільно розмовляти. І скільки б ми не зверталися до неї, а кожного разу відкриваємо для себе щось нове, бо вона для нас найкраща у світі, найрідніша від діда-прадіда, від самої колиски. 

 

О мово рідна, ти для нас, як мати,
З тобою відкриваєм дивосвіт.
І українською вчимося розмовляти
З колиски самої, з маленьких літ.

     Тож, щоб покращити знання та збагатити свій словниковий запас, потрібно ще й багато читати. Бо ж, недаремно у народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає», «Книга вчить, як на світі жить».

     Вчіться, читайте, вивчайте. Лише одне запам’ятайте – своєї мови не цурайтесь! Куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою. І нехай звучить, наша мова, гордо і чисто! Адже, вона достойна того, щоб її слухав цілий світ, щоб до неї прислухалась уся Земля!

Лети, наша мово прекрасна, над світом

У казці, у пісні, у прозі й віршах!

З любов’ю і щирим весняним привітом

Лишайся у добрих і щирих серцях!