Старий Новий рік

  В Україні Новий рік святкують двічі: 1 січня – за новим стилем, і 14 січня – за старим. В українських традиціях – це ще й свято  преподобної Маланки, яке передує другому празнику різдвяного циклу – Василю. Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки. Отже,13 січня установлене свято на честь знатної римлянки Меланії (Маланки), яка з юних років і до кінця днів своїх  прямувала до Христа. Переддень Старого нового року – це ще й  час магії і ворожінь,тому наші предки у цей день проказували спеціальні замовляння на щастя,врожай та добробут у родинах.

За традицією, на Щедрий вечір, господар прибирає домівку, а господиня готує вечерю. На столі має бути 12 різноманітних страв, серед яких  обов’язкова друга щедра кутя. Крім того, цього вечора пекли млинці, пироги та вареники, щоб ними пригостити щедрувальників та посівальників. У сучасні ж дні щедрувальників пригощають лише цукерками, фруктами та грошима. Вважалося,що перший посівальник  приносить щастя до оселі,тому його пригощали особливо щедро. Окрім засівачів-одинаків, існували цілі засівальницькі ватаги. Тоді цей цікавий обряд перетворювався на справжню виставу, де головними дійовими особами були Василь, Меланка, циган та ін.

14 січня свято відзначають на честь архієпископа Василя Великого , родина якого  була дуже відомою та щиро відданою християнській вірі. За часів розколу християнської церкви цей святий отець зробив дуже багато для віруючих людей, зокрема допомагав їм не втратити віру, закликав до терпіння, смирення та мужності. Пізніше Василь Великий заснував два монастирі — жіночий і чоловічий, у кожному окрузі своєї митрополії утримував богадільні та будинки для прочан. Його життя — справжній зразок для наслідування.

Святого Василя  Великого вважали покровителем хліборобів і тому в його день годилося засівати оселі збіжжям. В основному це робили хлопчаки і юнаки .Вважають, що перший посівальник приносить щастя в хату. Зерно, що залишилося після посівання, відразу ж не прибирають, а лише згодом  віддавали птиці чи худобі. У цей день не можна нічого різати, адже саме 14 січня Ісусові Христу зробили обрізання. Старий Новий рік і понині святкується в Україні, Росії, Білорусі, Сербії, Чорногорії та окремих районах Швейцарії.

Яскраві Новорічно-Різдвяні свята приносять у кожну родину особливий настрій,радість,затишок й добро.Цього найчарівнішого періоду року,коли світ поринає у зимову казку,срібним дзвоном перепливаються колядки і щедрівки,з нетерпінням чекають дорослі й діти.

Із щирими вітаннями з нагоди Різдва Христового і Нового року гурт колядників і щедрувальників Будинку культури с.Любитів побували в установах Любитівської сільської ради, а також привітали жителів села зі святами.

 

Старий Новий рік - це можливість ще раз відмітити настання Нового року зі своїми близькими, друзями і коханими.Тож,привітайе своїх рідних,гадайте, щедруйте та насолоджуйтеся  святом. І нехай в ніч з 13 на 14 січня збудуться найзаповітніші бажання, які принесуть вам тільки позитивні емоції!    

Ходить Ілля на Василя,

Несе пугу житяную

Куди махне – жито росте,

Краси Боже жито, пшеницю

І всяку пашницю.

У полі ядро,

У будинку добро.

У полі колосок,

А в будинку – пиріжок.

Здрастуйте, з Новим роком,

з Василем!

Христос народився - Славімо його!



   Одне з найзнаменніших і найвеличніших свят церковного календаря, яким  започатковується рік,  є Різдво Христове. Це свято, яке знають, люблять і яке з нетерпінням чекають люди різні у своїх національних традиціях, культурі, релігійних переконаннях та поглядах. Хтось відзначає це свято за Юліанським календарем,а хтось за Григоріанським. Це свято приходить до людей морозної ночі в годину опівнічної храмової служби, в сяйві свічок, у світлі зірок і гучному співі  церковного хору.

  В Україні Різдво належить до великих свят, які відзначаються досить урочисто. Торкнемося теми різдвяних традицій. Вони тягнуться ще від наших предків. Зокрема, на час коли святкуємо Різдво припадало старослов’янське свято зимового повороту сонця – це свято нового хліборобського року, нового сонця, що супроводжується багатьма обрядами які мають забезпечити добрий урожай, добробут, закликати сили природи для допомоги господарю. В цей день була поширена ворожба дівчат на майбутнє одруження, господаря на врожай і ін.

  Важливе місце на Різдво відводилось дідухові. Дідух - це сніп з колосків різних злакових культур – пшениця, просо, овес, ячмінь. Дідуха вносив в дім господар оселі з віншуванням прожити щасливо в здоров’ї і злагоді наступний рік і ставив на покутті, під образами.

Символом вічного світу та життя, щастя і радості, що прийшли разом із Христом, є вічнозелена прикрашена ялинка. Верх її увінчаний прекрасною зіркою - у пам'ять про Віфлеємську зірку, що вказала  шлях до Христа. Колись, у старих часах, ялинку прикрашали яблуками, горіхами, цукерками і свічечками. Це – символ Божих ласк і милостей. Солодкість цих прикрас – символ небесних радостей і радостей християнського життя. Українці це свято відзначають у сімейному колі з 12 –ма пісними стравами,які символізували 12 апостолів Христа, або ж 12 місяців року. Головною  стравою була кутя - символ духовного багатства християнського життя. Як і годиться в християнській родині, вечерю розпочинають з молитви,а на столі горіло три свічки – як символ Пресвятої Тройці.

   Накриваючи на стіл господиня під скатертину клала пучечок сіна,яке символізує сіно вертепу, в якому народився Месія, солома на столі – ясла, в які Марія поклала Ісуса, а білий обрус – пелени, в які Христа сповито. На одному з кутів стола кладуть під обрус або три зубці, або три головки часнику – символ приходу трьох царів,а ще  як  оберіг  від нечистої сили та хвороб. Також,в святвечір вшановували пам’ять про померлих родичів,залишаючи після вечері їжу на столі.

  Зранку всі люди йдуть до церкви на Святкову Службу Божу,а ввечері  переодягшись у біблійних та казкових персонажів дорослі та діти збирались у гурт та співали колядки  прославляючи народження сина Божого,Ісуса Христа. Такі убирання наповнюють наше життя феєрією чудес і магією перевтілення. А ще,в цей вечір, годиться  пробачати одне одному образи, щоб на повну міру відчути радість життя. Протягом свят люди вітаються один до одного:"Христос народився - Славімо його".З Різдва до Водохреща продовжувались  веселі зимові святі дні.Різдво-це ще й свято надзвичайно популярне у всьому світі і є одним з найбільш значущих і стародавніх традицій в людській історії.

Тож, напередодні Різдва ми вирішили більш детально ознайомити наших маленьких відвідувачів з обрядами,звичаями та багатством символів наших народних традицій.

Якщо  дітям було цікаво ознайомитись та пригадати вже відомі більшість українських традицій згадані вище,то не менш цікавим було б торкнутись теми різдвяних традицій інших країн світу.

   Ми запропонували дітям здійснити віртуальну мандрівку "Різдвяна подорож світом" з якої  діти дізналися багато цікавого про історію святкування Різдва, різдвяні традиції, головні страви святвечора, традиційні подарунки до Різдва у різних країнах світу. Відвідавши святковий захід діти захоплено ділилися здобутими враженнями,а по закінченні заходу переглянули тематичну книжкову полицю "Ой радуйся,земле!"  з якої взяли додому вподобані книжечки з новорічними віршиками, щедрівками, колядками.

Тож, запрошуємо і Вас скористатися безкоштовним Інтернетом в пошуці потрібної інформації,а ще у нас в наявності ще чимало книжкових новинок,які Вам обов’язково стануть у пригоді у розпалі зимових свят!!!

З нагоди Різдвяних свят бажаю здоров’я і радості, добра і затишку, Божої ласки і любові!

  Хай смачна кутя удастя,
хай в сімї панує щастя.
Щоб весела коляда
мир вам в хату принесла.
Щоб весело і багато
провели Різдвяне свято!

      

 Хай в році новім, при святому Різдві,

всі мрії сповняться - давні й нові.
Як тим Пастирям, хай вам Ангел щоднини
приносить додому приємні новини!
Царі, що ітимуть Ісуса вітати,
хай вступлять з дарами й до вашої хати!
 

Хай ангел торкнеться Вас ніжно крилом,
зігріє вам сердце Різдвяним теплом.
Хай радість, кохання наповнять ваш дім,
оселяться щастя та спокій у нім!
Христос ся рождає! Славімо його!

З Новим 2012 роком!

Шановні  користувачі та відвідувачі нашого блогу!

Щиросердечно вітаємо Вас з Новим 2012  роком та святами,які у пахощах вічнозеленої красуні  ялинки та сяйві прикрас об’єднали найкращі сподівання і мрії з традицією підбивати підсумки й аналізувати перспективи.Чимало було вже зроблено за минулий рік і ще так багато нових ідей та планів,які б хотілося втілити у життя з допомогою Вас,дорогі наші користувачі.Адже наша бібліотека, працює для Вашого духовного та культурного розвитку,а безкоштовний Інтернет нашої бібліотеки слугуватиме Вам для швидкого та зручного пошуку потрібної інформації, розширить коло ваших друзів  та заповнить ваше дозвілля.

Тож, бажаємо Вам міцного здоров’я, втілення задумів та мрій, творчих перемог, наукових осяянь, гідних друзів, надійних колег.Не зупиняйтесь на досягнутому, оволодійте всім багатством знань людства! Нехай Господь благословить Ваші щирі наміри! Думкою,словом,вчинками і власним прикладом робіть цей світ кращим, добрішим, оновлюйте вірою, сповнюйте новою надією і самовідданою любов’ю.

 Відтак, ми докладатимемо ще більше зусиль,щоб Ви були задоволені нашою роботою і якнайчастіше заходили до бібліотеки, адже, попереду ще чимало цікавих та захоплюючих масових заходів,конкурсів,тематичних вечорів,свят, книжкових новинок та Ваших улюблених нових номерів періодичних видань. Дякуємо усім тим,хто хоч якось допомагав у нашій  роботі, надіємося на тісну співпрацю з Вами у майбутньому!

З Новим роком, добрі люди!
Сподіваюсь з вами буде
Запашна, смачна хлібина,
Щастям, сповнена година,
Сіль жадана на столі,
Лад і спокій на землі!
і нехай у Вас не буде
Горя, смутку і біди.
Ну, а поруч щоб завжди
Крокувала доброта.
Найдорожча і свята.
Хай любов заходить в дім,
Хай добро панує в нім.
Хай в родинах спокій буде,
Хай щастить Вам скрізь і всюди!

"Все життя - один політ"

Відомому волинському письменнику Василю Слапчуку до його багатьох почесних звань, премій та нагород нинішній грудень додав ще одне,особливе звання – ювіляр. Як і кожне інше, воно далося митцеві нелегко,як сходження на високу круту гору.Адже,шлях Василя Слапчука - це шлях воїна й поета,наповнений вражаючими подіями та творчими здобутками.

 Його життєва дорога була тернистою і в своїх творах він намагався згармоніювати світ,несучи в собі  фізичні страждання і біль,як особисту спокуту і провину. Афганська війна,на якій довелося бути поетові,значно відобразилась в його творчості, бо саме в болю і стражданні знайшов мудрість. Недарма ж, Д.Стус назвав В.Слапчука одним «із тих постатей в українській літературі, яких поставив би у першу п’ятірку найважливіших, найактуальніших, найцікавіших».

Сьогодні ж, В. Слапчук ділиться з молодими авторами своїм величезним літературним досвідом, майстерністю творчого писання, закликає бути новаторами в літературі, він не нав’язує своєї думки, лише тактовно підказує і скеровує у потрібне русло, говорячи що література – це важка щоденна праця. Він часто говорить, що не можна навчити писати, бо це талант від Бога. Мета письменника – виявлення і заохочення молодих талантів Волині.

      З нагоди 50-ї річниці від дня народження Василя Слапчука в бібліотеці було проведено літературну годину. Запрошені учні школи слухали розповідь про життєвий та творчий шлях письменника,а також, декілька поезій,що підготувала Шевчук Вікторія,учениця 9 кл.Не менш цікавою була розповідь-відгук на прочитану книгу «Риба під парасолем» учениці 9 кл. Шевчук Оксани,завдяки якій вона стала переможницею конкурсу «Найкращий читач України 2010» та побувала у Львові на фестивалі дитячого читання «Книгоманія». Закінчилася літературна година переглядом оформленої тематичної книжкової полиці «Все життя – один політ»,з якою учнів ознайомили бібліотекарі.

Тож, ми зичимо ювіляру міцного здоров’я,творчих злетів, невичерпного оптимізму, прихильності долі,відданих читачів,нових здобутків і перемог!

Ми матір називаємо святою

  Найголовніше покликання кожної жінки – бути  матір’ю, сповідувати материнство, продовжувати свій рід і родовід.Що може бути прекрасніше, ніж крик новонародженого немовляти.
  Найрідніша людина у житті для кожного з нас – мама,бо саме вона дає нам дорогоцінне життя.  Після появи дитини на світ мати вчить свою дитину, добра й любові, охайності й працьовитості, мудрості й правди, розрізняти добро і зло, любити рідний край, свою мову, культуру та звичаї, людей,природу, тварин

 Матері… Все життя дивляться вони нам  услід,сподіваючись від своїх дітей найвищих духовних злетів та досягнень у їхньому житті.

 Мати,тільки вона нічого не пожаліє для своєї дитини,це вона у хвилину небезпеки зробить все можливе,щоб захистити свою кровинку,зазнає будь-яких труднощів,щоб жилось її краще, віддасть всю свою мудрість,тепло свого серця,своє здоров’я . Адже, материнська любов – щира,вірна,безкорислива,вічна,найсвятіша.Мати – захист і притулок для дитини – вона її опора і совість. Все-все, що є в нас найкращого,все від неї,від рідної неньки.

 В Україні материнство завжди вшановувалось й сьогодні воно також заохочується і  охороняється державою.Почесне звання України "Мати-героїня"  присвоюється жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п'ять і більше дітей. Неодмінною умовою для присвоєння такого звання є вагомий особистий внесок матері у виховання дітей в сім'ї, створення умов для здобуття ними освіти, розвитку їх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей.

  Тож і в селах Любитівської сільської ради є жінки,яким доля дарувала ці щасливі моменти не раз й не два,а п’ять,а то й більше разів. В бібліотеці с.Любитів,відбулося  урочисте вручення почесного звання нашим сільським мамам-героїням.Цю почесну місію вручення посвідчення,яке підтверджує звання «Мати- героїня» і нагрудного знака виконав сільський голова Павлов В.І.

 

   Для запрошених мам-героїнь був організовано привітальну програму,на якому діти  висловлювали найкращі привітання та побажання,а ще прозвучали чудові вірші та пісні присвячені головним винуватцям свята.

   По закінченню дійства матері-героїні висловили сердечну вдячність усім організаторам свята,після чого їх запросили за святковий солодкий стіл. 

  Ми теж,бажаємо усім матерям-героїням  міцного здоров’я, великого материнського  щастя, поваги  та шани від Ваших дітей,нехай стелиться Вам довга дорога, ніколи не знають  болю Ваші ніжні материнські  серця, хай у Ваших оселях лунає веселий сміх онуків і правнуків!

Вітаймо матір-джерело любові

В свята,і будні – повсякчас.

І не жаліймо ніжності у слові,

Вона стократ повернеться до вас.

Вітаймо матір-єдність протиріччя

Серця свої складаймо їй до ніг.

У ній живе вся мудрість вікторина,

Вітаймо матір – щастя оберіг!

Село наше рідне Любитовом предки назвали..

 Рідний наш Любитів,у борні гартований,

Росами умитий,вітром обцілований,

Зеленню заквітчаний,сонцем обігрітий,

Працею увінчаний,рідний наш Любитів.

                                              Олена Чабан.

   Такими словами, 12 грудня, в нашій бібліотеці  розпочала краєзнавчу годину «Село наше рідне Любитовом предки назвали ...» вчитель Борбенчук Н.А. Вона розповіла присутнім школярам про історію та  давні пам’ятки села,про відомих і талановитих людей,які народилися у с.Любитів, і прославили рідне село.
   Зокрема,згадала й про С.М.Підгірського, який народився в с.Любитів,у сім’ї заможного селянина,був активним діячем українського національного руху,адвокатом,одним з найактивніщих організаторів «Просвіти»,редактором першої на Волині газети – «Громадянин»,а також членом Центральної ради у Києві. 
   Волинські письменники-земляки теж писали та згадували про Любитів у своїх творах.Це,зокрема, Сергій Рудик,Петро Гоць,Олена Чабан,Ольга Калашева,Н.Гуменюк та багато інших.

Особливо, ожвавив інтерес слухачів цікавий та відомий факт про те, що геніальна поетеса та письменниця Леся Українка бувала в нашому селі та перепливала Любитівське озеро.

    Учні школи пригадали легенди про походження назви села, а також,прочитали декілька поезій,а ось учениця 9класу,Войтюк В.В.,написала власний вірш про с.Любитів.          

                                                                  

 Бібліотекар Мрочковська В.П. доповнила краєзнавчу годину розповіддю про історію нашої бібліотеки,а також провела вікторину «Люби і знай свій рідний край»,на запитання якої охоче відповідали діти. Також,у бібліотеці були організовані тематичні полиці «Моє село – краплиночка на карті», «Творчість наших земляків».

  Чудовим доповненням стала  фотовиставка «Рідний  Любитів –казка і диво,Рідний  Любитів –доля моя.» на якій були представлені роботи  нашого земляка,уродженця с.Любитів – Гузовського  П.М. Петро Миколайович працював вчителем трудового навчання в Любитівській ЗОШ, був агрономом,нині чудовий господар,дбайливий пасічник та надзвичайно талановита людина,здібності якого проявляються в усіх справах за які він береться. У нього не лише золоті руки,а й  розвинене велике відчуття любові до прекрасного. Адже,серед щоденних  господарських турбот завжди знаходить час  на улюблені справи  - бджільництво та фотографування. В його роботах відтворена надзвичайна краса Любитівського озера,улюблені  мальовничі пейзажі рідної місцевості, квіткові та апетитні композиції з достиглих соковитих ягід,а ще власна пасіка. Фотолюбитель бачить прекрасне у всьому,навіть у дрібних витворах  матінки природи,таких як: вранішня роса на тендітній квітці чи павутинка,що обвила різнобарвні айстри.Роботи П.Гузовського немов промовляють:«Мить –ти прекрасна,зупинись..»,закликаючи серед щоденних турбот зупинитись хоча б на мить і вгледіти всю навколишню красу такої рідної для нас любитівців,місцевості.
  Краєзнавча година закінчилася переглядом чудових робіт,про що свідчили захоплюючі погляди відвідувачів.

  Виставка діятиме  ще протягом тижня,тож запрошуємо усіх бажаючих!Поспішайте,ми чекаємо на Вас!Приємного перегляду!  

                                                  

Декілька фоторобіт П.М.Гузовського.