Голодомор: почути голос крізь мовчання

Остання субота листопада – День пам'яті жертв голодомо́рів в Україні 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років.  

Найстрашніший і наймасовіший був голод 1932-33 років, який визнано геноцидом українського народу. Кількість полеглих у пекельних голодних муках вимірюється не в сотнях і навіть не у тисячах, а у мільйонах. Ті страшні часи, чорні дні і ночі, що випали на долю працелюбної та волелюбної нації, яка жила на щедрій родючій землі, не забудуться ніколи.

Вже традиційно, напередодні чи безпосередньо в поминальний день, свідомі та небайдужі громадяни стають учасниками різноманітних тематичних заходів та акцій, засвідчуючи цим свою шану та скорботу до безневинних жертв голодомору.

Не менш важливими є поминальні служби в українських церквах. Так, у  храмі Святої Покрови УПЦ КП віруючі парафіяни молитовно пом'янули жертв голодоморів та політичних репресій українського народу.

А у нашій книгозбірні було проведено годину пам’яті «Голодомор: почути голос крізь мовчання».

       Захід розпочався традиційною жалібною мелодією, а пізніше відлуння метронома відлічило хвилину мовчання.
       Далі ведучі нагадали присутнім слухачам про усі жахіття, які довелося пережити замореним голодом і закатованих в тюрмах і таборах простих українських селян. І що найжахливіше, – все це було зумисно сплановано тогочасним керівництвом радянського союзу. Тоді нещасних людей безжально прирекли на довгу, моторошну і тиху смерть.

Також, доречним доповненням дійства стали тематично-поетичні рядки дітей, які прозвучали особливо зворушливо з вуст Матвіюк Наталі та Кушнірук Юлії. А ось, учень 4 класу Приймачук Ілля виступив з мудрою промовою про символ життя та святості – хліб, після чого, хлопчик пригостив ним усіх присутніх, нагадуючи, як важливо шанувати й бережливо ставитися до нього.

Не могло обійтися і без перегляду тематичного відеофільму «Голодомор».
Закінчився захід переглядом виставки літератури «Голодомор: не маємо права забути».

Тож, дорогі друзі, давайте будем пам’ятати про те, що День памяті жертв голодоморів – це наша історична пам'ять, страшна, але потрібна нам для того, щоб не повторити більше жахливих помилок, що коштували життя цілим поколінням.