На калину роса впала – в нас на вулиці Купала

    
   Свято Купала – колоритна та феєрична містерія літа. У слов'янських народів це був день літнього сонцестояння – 22 червня, який відзначали язичники. Згідно з християнським календарем, на ці дні припадало Різдво Івана Хрестителя (24 червня за старим стилем), яке й досі в народі називають святом Івана Купала. За сучасним календарем його відзначають в ніч з 6 на 7 липня, неодмінно в супроводі різних купальських забав.

Про це прадавнє свято, звичаї, обряди та історію традиційних українських веселощі цього дня, які вже протягом багатьох років передаються з покоління в покоління, мали змогу почути юні відвідувачі нашої бібліотеки.
Зокрема, на народознавчій бесіді під назвою «На калину роса впала – в нас на вулиці Купала» їм розповіли про головних персонажів дійства Купайла та Марену, які уособлювали чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці символічні опудала згодом спалювали і топили, немов проводячи обряд очищення.

Учасниками святкування Івана Купала здебільшого були молоді люди, які хотіли знайти свою другу половинку. Вважалося, якщо цієї ночі пара закоханих одружиться, або ж, просто перестрибне через палаюче вогнище тримаючись за руки, то все життя будуть щасливими разом. А народжені в цей час діти мали бути витривалими та здоровими.

Наші предки вірили й у те, що зібрані в ніч на Купала чи рано-вранці лікарські рослини та роса на них, мають особливу цілющу силу.

Також, у Купальську ніч люди ходили у ліс шукати цвіт папороті. За легендою, папороть цвіте лише коротку мить найкоротшої ночі у році. Знайшовши вогняну квітку папороті людина оволодіває великими знаннями і таємницями, але здобути її майже не можливо, адже, вона охороняється нечистою силою.

Не менш захопливим для дітей був перегляд тематичного відео «Традиції Івана Купала», в якому йшлося про збирання польових рослин для плетіння купальських віночків. Цей святковий атрибут був не лише традиційною окрасою, а й способом визначити своє майбутнє. Ввечері дівчата пускали вінки за водою, а юнаки мали їх зловити. Чий вінок хлопець дістане з води,– та дівчина вважалася його судженою.

Зацікавившись цим давнім звичаєм, наші дівчатка теж заходились збирати поблизу польові трави й освоювати техніку плетіння вінків. А хлопці в цей час збирали хмиз для майбутнього багаття. 

 

Коли все було готово, діти ставали у пари й перестрибували через імітоване вогнище, яке звісно не запалювали, з погляду безпеки дітей. 

   

Далі відтворюючи давню традицію, дівчатка йшли до озера й пускали свої віночки на воду, а хлопці їх ловили.

Багато цікавої інформації вмістила й книжково-ілюстрована виставка
«Торкнись цілющої краси природи серцем», яку прикрашав, зібраний напередодні, ароматний букет польових квітів.

 І вся книгозбірня наповнилася пахощами звіробою, материнки, полину, безсмертника, ромашки, чебрецю, деревію, що неабияк привертало увагу відвідувачів.

Нікому цього дня не хотілося залишати нашу бібліотеку, яка стала гостинною польовою галявиною, народно-обрядовим куточком книжкової мудрості, оазою світла, добра та веселощів.

Заснування нового українського храму - важлива подія в історії села Любитів

25 червня 2016 року навіки увійде у календар знаменних і пам’ятних дат села Любитів. Адже, саме цього дня митрополит Луцький і Волинський Михаїл завітав до нашого села, щоб здійснити чин заснування нової Свято-Покровської Української Православної Церкви Київського Патріархату. 
Хлібом-сіллю зустрічали владику учні місцевої школи з директором Чуль В.Ф. та учні Парафіяльної недільної школи при Свято-Юріївському храмі УПЦ КП с. Дубового.

Далі митрополит Михаїл у співслужінні священиків Ковельського районного деканату на чолі з деканом Ковельського районного деканату УПЦ КП протоієреєм  Іоаном Бонисом та деканом Ковельського міського деканату УПЦ КП о. Анатолієм Александруком освятив хрест та заклав перші камені на місці будівництва церкви.

В богослужінні взяли участь: голова Ковельської РДА Віктор Козак, голова Ковельської районної ради Андрій Броїло, Любитівський сільський голова  Віктор Павлов, а також, жителі та гості села. Долучились й активні громадські організації Ковельщини, зокрема, “Майдан Гідності” (Ігор Верчук), ковельська філія ВГО “Союз Українок” (Олена Місюра). 

Виступили на урочистій події Андрій Петрович та Віктор Теодосійович, які наголосили, що ця історична подія буде неодмінно відображена в літописі сучасної Ковельщини, а присутні представники влади пообіцяли допомагати у якнайшвидшому встановлені храму. 

По закінченню дійства, владика благословив усіх вірян, подякував любитівцям за правильне рішення та ідею, яка вже протягом кількох років виношувалась у задумах людей. Також, він побажав, щоб новозбудований храм об’єднав громаду села в дружню сім’ю, в якій будуть панувати християнська любов, мир, злагода, взаєморозуміння та Божа благодать.

Відеосюжет про заснування нового храму Святої Покрови УПЦ КП можна переглянути за посиланням:https://youtu.be/wDHgYMmBYV4

Оголошення

     25 червня цього року, в суботу, вперше за всю історію с. Любитів, Свято- Покровську парафію Ковельського районного деканату Української Православної Церкви Київського Патріархату відвідає український митрополит.
    З цієї нагоди митрополит Луцький і Волинський Михаїл відправить чин заснування церкви і поставлення хреста на місці побудови нового храму у співслужінні всіх священиків Ковельського районного деканату.

Тож, запрошуємо односельчан і всіх бажаючих розділити з нами церковно-історичну подію нашого мальовничого села Любитів.

Зустріч Владики Михаїла відбудеться о 8.³⁰ год.

Початок чину освячення місця під храм о 9.⁰⁰ год., за адресою вул. Лесі Українки, 17-а.

Цілюща сила Святої Трійці

На межі весни і літа усі християни з нетерпінням чекають одне з великих радісних свят Святої Трійці, що прийшло до нас ще з дохристиянських часів. У цьому святі тісно переплітаються язичницькі традиції і християнські канони.

Обов’язково цей день припадав на Клечальну неділю — це неділя Зеленого тижня, п'ятдесятий день після Великодня, тому цей день ще називається П'ятидесятницею.
    Вважається, що саме в цей день Господь створив нашу Землю і всю її засіяв зеленню. Саме тому, люди чекають благословення, прославляють буяння природи в очікуванні літа і доброї погоди для майбутнього врожаю.

У давнину напередодні цього дня було звичною роботою прикрашати власні оселі різними запашними рослинами, зеленими гілками, пахучими польовими квітами, створюючи  з них цікаві композицій. У багатьох домівках досі прийнято розкладати на підлогу лепеху (аїр) або ставити у вази так зване «зілля». Зокрема, це були гілочки клена, липи, берези, полину. Ця традиція пов'язана з вірою в те, що зелень на Трійцю володіє особливою силою, що захищає оселю від різного зла. Тому не рідко дбайливі господарі освячували ці рослини у храмі й клали їх у хлів для худоби та освячували поля, оберігаючи його від повеней, градів, посухи.

А ще, наші далекі предки щиро вірили й у заборони, які потрібно дотримуватись. Наприклад, в цей день не можна купатися у водоймах чи працювати на землі, так як за повір’ям, русалки могли втопити грішника затягаючи його у воду.

Часи змінюються, однак багато народних традицій на Зелені святки збереглися й до сьогодні. Про ці вищезгадані звичаї, обряди, прикмети, заборони та багато іншого йшлося на інформаційно-народознавчому екскурсі «Прийшла Трійця – веселися, та знай прикмети й бережися», який відбувся у п’ятницю напередодні свята.

Також, на всіх відвідувачів чекала прекрасна виставка-інсталяція «Цілюща сила Св. Трійці», яку допомагали створювати наші найменші читайлики.

 Вони разом із бібліотекарем збирали необхідні трави, потім вчились їх розрізняти й уважно слухали розповідь про кожну рослинку та її призначення.

Тож, гадаємо, що кожному із присутніх, було цікаво отримати свою порцію корисних знань, вдалося запастися позитивними емоціями, вдихнути аромати польових квітів, гіркого полину, пряного чебрецю, запашного любистку і терпкого аїру, і просто відмінно провести час у нашій комфортній і затишній книгозбірні.