14 січня – 75 років від дня народження письменника-земляка Василя Гея

Гей Василь Степанович – поет, прозаїк, публіцист, автор численних книг для дітей і дорослих, статей у всеукраїнській та обласній пресі, лауреат багатьох премій, власник високих нагород та відзнак, а також, заслужений діяч мистецтв України.

З нагоди 75-ої річниці від дня народження Василя Гея в нашій бібліотеці відбувся вечір поетичної творчості. На заході присутні школярі мали нагоду більше дізнались про життєвий і творчий шлях письменника, а також зачитати його відомі поетичні твори.
Василь Гей був великим працелюбом і загалом, – взірцем для наслідування. В дарунок своїм читачам митець залишив більше 30 книг, які заслуговують на особливу увагу.  

 
І по завершенні тематичного заходу, з багатьма книжковими виданнями автора діти ознайомились на виставці, яка була для них представлена.

Також, всім бажаючим читачам пропонуємо ознайомитись із нижче наведеною інформацією, що безпосередньо стосується Василя Степановича Гея.

Біографія.

Василь Гей народився 14 січня 1942 р. у с. Заболоття Любомльського р-ну. Після закінчення семирічки у рідному селі й десятирічки у селі Головному працював завідувачем бібліотеки в селах Заболотні та Гуменці, вчителював, служив у війську. Працював журналістом у любомльській районній та обласній молодіжних газетах. З відзнакою закінчив Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова (нині – Академія друкарства) у Львові, здобув фах літературного редактора. 19 років був керівником обласної літературної студії «Лесин кадуб», 17 років очолював Волинську організацію Спілки письменників України, яка тепер має статус Національної. Член Спілки письменників з 1974 р.

11 років Василь Степанович очолює журі обласного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика. Він також є лектором Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти, проводить письменницькі уроки «Мова – не полова, а буття основа» для школярів і молоді.

12 березня 2016 року, на 74 році життя помер видатний волинський письменник Василь Гей.

Відзнаки.

Лауреат всеукраїнської літературної премії ім. Андрія Головка (1997 р., за повість «Яворник»), обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського (2002 р., за книги «Де маминим голосом тиша мовчить…», «При світлі сивої роси», «Зоря з криничної води»), міжнародної премії Дмитра Нитченка (2004 р., за пропаганду українського друкованого слова).

У 2006 р. Василю Гею присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України.

Творчий доробок.

Василь Гей – автор майже трьох десятків книжок, багатьох статей в обласній пресі та всеукраїнських газетах та журналах з проблем екології, утвердження державності рідної мови. Автор поетичних збірок: «Закон вірності», «Крила Світязя», «Витоки», «Вічно пам’ятати», «Кольори весни», «Краплі на листі», «Лесин кадуб», «Підрубане дерево роду», «Де маминим голосом тиша мовчить… Восьмивірші з рідного села», «Зоря з криничної води», «Кривавник рідного слова», природознавчої книжки «Під сузір’ям калини», повістей: «Яворник», «Вихор у стиглому житі», збірок статей, виступів, рецензій: «При світлі сивої роси», «Рядки з рецензій», збірки пісень «І піснею хата багата» (у співавторстві).

Ініціатор та організатор видання альманаху «Світязь» обласної письменницької організації. Ініціатор проведення поетичного свята «Лісова пісня» в урочищі Нечимному Ковельського району.

Твори 
Закон вірності : поезії. – К. : Рад. письменник, 1973. – 60 с
Крила Світязя : поезії. – К. : Рад. письменник, 1978. – 88 с.
Витоки : поезії. – К. : Молодь, 1979. – 72 с.
Вічно пам’ятати : поезії. – К. : Рад. письменник, 1983. – 118 с.
Кольори вересня : поезії. – Львів : Каменяр, 1985. – 54 с.
Краплі на листі : поезії. – К. : Рад. письменник, 1987. – 98 с.
Лесин кадуб : поезії. – Львів : Каменяр, 1991. – 111 с.
Під сузір’ям калини. – Луцьк : Гранослов, 1993. – 64 с.
Підрубане дерево роду : поема. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 32 с.
Яворник : повість, оповідання. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 172 с.
Де маминим голосом тиша мовчить…восьмивірші з рідного села. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2001. – 124 с.
При світлі сивої роси : з літературного щоденника, статті, виступи, рядки з рецензій, принагідні записи. – Луцьк : Вежа, 2001. – 272 с.
Зоря з криничної води : поезії. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2002, – 232 с.
Вихор у стиглому житі : повісті, оповідання, етюди. – Луцьк : Надстир’я, 2004. – 296 с.
 Визволяймося від лукавого : статті, рецензії, нотатки. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. – 156 с.
Кривавник рідного слова : поезії. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2004. – 40 с.
І піснею хата багата : твори для народного хору та вокальних ансамблів (у співавторстві). – Луцьк : Надстир’я, 2004. – 160 с.
Чого кигичуть «книги»? : поліські етюди. – Луцьк : Надстир’я, 2006. – 88 с.
Під сузір’ям калини : народознавчий календар. – 2-ге вид., допов. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2006. – 115 с.
Батько Рік і дванадцять місяців : вірш-казка. – Луцьк : Надстир’я, 2007. – 16 с.
Посвяти. Повітання. Побажання : поезії. – Луцьк : Волинська книга, 2007. – 148 с.
Кому важка наука рідномовності? – Луцьк : Надстир’я, 2008. – 80 с.
Великоднє світання : поезії. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. – 152 с.
Що крає у краї туман? : повість із життя, творчої і нетворчої діяльності неформального, непартійного мистецького товариства «Багаття». – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. – 76 с.
Вибрані твори : у 3 т. Т. 1 : поезії. – Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. – 624 с.
Про письменник

Від «Вершника» до «Великоднього світання» // Гей В. С. Вибрані твори. У 3 т. – Луцьк, 2011. – С. 13-21
Василь Гей // Уроки рідного слова.
Василь Гей // Волинь літературна : наші сучасники / ред.-упоряд. Н. Горик : зб. матеріалів про письм. Волині, членів НСПУ. – Луцьк, 2010. – С. 36-37
Василь Гей // Письменники Волині / упоряд. Н. Горик : довід. Волин. обл. орг. НСПУ. – Луцьк, 2010. – С. 10-13
Денисюк В. Творчість реалій життя і глибоких почуттів / В. Денисюк // Гей В. С. Вибрані твори. У 3 т. – Луцьк, 2011. – С. 6-13
 Письменники Волині – дітям // упоряд. М. Хомич. – Луцьк, 2003. – С. 29
Корнелюк Д. Гей Василь Степанович / Д. Корнелюк // Корнелюк Д. Духовне небо Волині. – Луцьк, 2007. – С. 239
Щоб у слові не вигас вогонь : сторінками творчості Василя Гея / упоряд. В. Денисюк. – Луцьк : ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2002. – 124 с.
Якубовська М. Витоки долі, роси і краси / М. Якубовська // Волинь літературна : наші сучасники / ред.-упоряд. Н. Горик : зб. матеріалів про письм. Волині, членів НСПУ. – Луцьк, 2010. – С. 39-45

***

Душа письменника болить за рідне слово і за свій народ // Луцький замок. – 2005. – 7 квіт. – С. 12
Клімчук Л. Доля, засіяна на Василя / Л. Клімчук // Луцький замок. – 2012. – № 3. – 19 січ. – С. 9
Клімчук Л. Про що говорять відомі волиняни біля багаття / Л. Клімчук // Луцький замок. – 2010. – № 14. – 1 квіт. – С. 10
Філатенко А. Незабутні зустрічі на сторінках книги / А. Філатенко // Волинь-нова. – 2010. – № 34. – 27 берез. – С. 11
Штинько В. Василеві Гею вручено медаль «Незалежність України» / В. Штинько // Волинь. – 2005. – 25 жовт. – С. 1

13 січня – 85 років від дня народження Івана Костири

   

  Костиря Іван Сергійович – український письменник, член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії ім. В. Короленка, премії ім. В. Шутова та Заслужений працівник культури України.

    Іван Костиря народився 13 січня 1932 року на хуторі Федорівка (тепер – село Федорівське) Межівського району Дніпропетровської області, у родині сільського вчителя. Дитинство і юність провів на Донбасі. Навчався у Дніпропетровській фельдшерській школі, потім – у Київському медичному інституті. Після закінчення інституту повернувся на Донбас, з 1957 по 1965 рік працював у Горлівці дитячим, шкільним лікарем, лікарем швидкої допомоги, а потім – психіатром.
   У 1967 році він закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві. Працював у геологічній експедиції та на арктичному криголамі, літературним співробітником в газетах «Социалистический Донбасс» і «Радянська Донеччина», завідуючим відділом російської прози та поезії в журналі «Донбасс».
   В останні роки життя мешкав у Донецьку. Наприкінці 1990-тих намагався перейти на українську мову у своїй творчості: «Намагаюся Перейти на українську мову. Важко… але мушу, маю стати прикладом для молодих. Не хочу, щоб вони повторили мою помилку…».
   Помер 27 серпня 2003 року, похований на Ново-Ігнатьєвському кладовищі Донецька.
   В багатому творчому доробку письменника видатне місце посідає трилогія: «Ненька», «Хата», «Доля». Це справжня дума про Україну: про її долю, історію та народ.

Сюжет повістей багатий на події, у котрих гартуються або, навпаки, руйнуються характери персонажів. Одні справжні люди: стійкі, мужні, навіть героїчні, інші – втрачають свою людську гідність у гонитві за користю. Особливо привабливі у цих повістях жіночі постаті – власне, мати (повість «Ненька»), Гапка (повість «Хата»). Саме жіночі образи найперше запам’ятаються читачеві. Герої трилогії Костирі зрештою робляться немов рідними тому, хто заглиблюється у читання. Книга стане скарбом для тих, хто цінує справжню літературу, хто «вживається» у літературний твір крок за кроком, рядок за рядком, хто хоче побачити у книзі справжнє життя – з коханням та зрадою, щастям та розлукою, з усім тим, з чого, власне, складається доля.
Іван Костиря написав ряд повістей і оповідань для дітей і дорослих: «Капли светятся», «Муравський шлях», «У Первого брода», «Сторожевой курган», «Меж двух звезд», «Как зверята ума набирались». 
Його медичне минуле знайшло відображення у повістях «Пора новолуний», «Ночные дежурства», «Детский доктор», «Родословное зеркало», «Врачебная тайна», «Срочный вызов». Написав кілька книг на краєзнавчу тематику: «Думы о Донбассе», «Думы о Диком Поле», «Думы о Донецком Кряже», дитячу науково-фантастичну повість «Сказка о солнечных братьях», «Хто чим хвалиться» та ін.

За відображення праці шахтарів у літературі письменник був нагороджений знаком «Шахтарська слава» III й II ступеня. В 1999 році він отримав заохочувальну премію та диплом Фонду пам'яті Олекси Тихого за кращу публікацію в періодиці матеріалів про Український правозахисний рух в СРСР (стаття "Донбас – колиска правозахисників і патріотів України").
    Якщо вас зацікавила надана інформація про письменник чи його твори, просимо звертатися до нашої книгозбірні.

Новорічно-різдвяні віншування.

      13 січня ми святкуємо свято Маланки, а 14 січня – свято Василя. У народі ці свята об'єдналися, і тепер ми їх називаємо Щедрий вечір, або Старий Новий рік.

Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю – щедру. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати своїх щедрувальників  чи ранішніх посіваьників. Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі, виконуючи величальні пісні для їх господарів.

Не оминули наші відвідувачі-щедрувальники одного із найулюбленіших своїх мість – бібліотеки. Адже, тут вони проводять безліч часу: читають обрані книги, користуються Інтернетом, цікавляться новинами із найсвіжіших періодичних видань чи просто відпочивають, насолоджуючись «живим» спілкуванням. Особливо частішають такі візити саме взимку, коли з'являється необідність заповнити довгі холодні вечори чимось цікавеньким.

Напередодні зимових свят, дорослі та ще зовсім юні користувачі активно приходили до нашої книгозбірні, щоб відшукати нові колядки, щедрівки, посівалки для себе чи своїх близьких. Інші ж діти, забажали бавитись у веселі та досить енергійні ігри зі сніжками, які їм запропонував бібліотекар.

Корисною виявилась година новорічно-різдвяних віншувань «Христос народився! Мир цій хаті!» та тематична виставка літератури.І ось, зворушливим і приємним результатом наших старань став візит юних віншувальників, які не тільки заспівали нові щедрівки, а й здивували гарними привітаннями для бібліотеки і її працівників.

Ми щиро вдячні всім нашим відвідувачам тільки за те що вони є, що не втомлюються брати участь у масових заходах, а також за те, що відгукуються на численні наші прохання. І нехай, всі почуті й оспівані найкращі побажання здійсняться для кожного з нас.

Корисні поради, прикмети та звичаї на Різдво.

     З давніх часів, відомо, як ревно захищають і бережуть українці традиції свого народу, як щиро вірять у прикмети, намагаючись дотримуватись їх та передавати нащадкам. Особливо серйозно до таких вірування люди відносяться у великі церковно-релігійні свята.

Належне різдвяне святкування починається ще ввечері напередодні Різдва з духовних і матеріальних приготувань. Вечір цей зветься Святим чи Свят-Вечором, або ж Навечір’ям Різдва Христового, що припадає на 6 січня.

Це один з найбільш шанованих днів для всіх християн – і східного, і західного обрядів – та одне з найважливіших родинних свят, магічний день, коли кожна сім’я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди.

Не ознайомити своїх читачів із найважливішими звичаями та порадами на передодні Різдвяного Святвечора, було б неправильно.

Тож, ми підібрали для вас найголовніші з них, –  читайте, записуйте та запам’ятовуйте, закликаючи добро та щастя:

·     У Різдвяний Святвечір (6 січня) – переддень великого свята Різдва – весь день постять («до першої зірки»). Різдвяну вечерю прийнято починати тільки після того, як на небі спалахне перша зірка.

·     Всі члени родини повинні бути вдома. Кажуть, якщо в ніч з 6 на 7 десь заночувати, то цілий рік будеш блукати по світу.

·     Якщо хтось із родини не встиг до Святої вечері, його тарілку також кладуть на стіл. Після трапези їжу зі столу не прибирають.

·     Перед початком святкової вечері потрібно нагодувати всіх тварин, а вже потім вечеряти самим.

·      На стіл під скатертину ставлять сіно та на чотири кути столу по голівці часнику – «щоб злу силу відігнати».

·     Зустрічати Різдво у буденному одязі – до бідності.

·     У Різдвяний Святвечір у багатьох будинках запалюють свічки, каміни, а у вогонь кладуть дерев’яну колоду, заздалегідь обмазану медом і посипану хлібними зернами. Вогонь намагаються підтримувати усі Святки аж до Старого Нового року. Вважалося, що таке вогнище притягує у дім не лише тепло, а й багатство. Обов’язково потрібно запалити особливу свічку на честь покійних родичів – тоді вони допоможуть у новому році.

·     Уся сім’я збирається за столом, а якщо запрошують гостей, то загадують про удачі і біди на весь рік, зустрічаючи першого гостя. Саме з ним пов’язують після усі події, що трапляються в новому році. Тому на Різдво завжди намагалися запрошувати тільки найближчих людей, які можуть принести щастя.

·     До різдвяного столу печуть пиріг з вкладеною в нього монетою (чи родзинкою, горошиною перцю, горішком і т. д.). Хазяїн будинку ділить пиріг, і щасливим буде той, кому дістанеться шматок з сюрпризом.

·     Коли в ніч перед Різдвом годинник б’є дванадцять разів, треба відкрити усі двері навстіж, щоб вигнати злих духів.

·     Як тільки годинник проб’є дванадцять, голова сім’ї повинен відкрити вікно, щоб впустити Різдво, а з ним щастя, удачу, благополуччя.

На Різдво забороняється:

·     шити, вишивати, в’язати, пришивати ґудзики, щоб ніхто з рідні не втратив зір;

·     робити щось по господарству: прибирати, мити, прати, підмітати, щоб рідні не торкнулося нещастя;

·     втрачати яку-небудь річ, щоб не було збитків у новому році;

·     упускати дзеркало, щоб не було біди;

·     до кінця вечері вже ніхто не повинен виходити з хати і двері не можна відчиняти;

·     не можна і сваритися в цей день, а навпаки, треба помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою;

·     чужим жінкам входити у будинок першими;

·     з Різдва до Хрещення вважалося гріхом полювати в лісі – з мисливцем може статися нещастя.

 Народні прикмети про погоду:

·     Який день Різдва, такий і на Петра (12 липня), бо як по Різдвові, так і по Петрові.

·     Як за два тижні перед Різдвом рясний іній, то перед Петром буде на гречці рясний цвіт.

·     Замети високо набило – до хорошого року.

·     На деревах рясний іній – озимина дасть добрий урожай.

·     Якщо на Різдво буде багато бурульок понад стріхою, то вродить ярина, особливо ячмінь.

·     На Різдво йде сніг – заврожаїться озимина.

·     Якщо сонячний день – дорід на хліб.

·     Якщо Різдво на новому місяці, то рік буде неврожайний.

·     Якщо 7 січня тепло, весна буде холодною.

·     На Різдво завірюха – бджоли добре роїтимуться. 

Вірити у всі ці повір’я чи дотримуватись цих умовних правил, – справа кожного. Але, спробуйте прислухатись хоча б до деяких з них, і можливо тоді, ваше життя зміниться на краще.